Южные записки
«Южные записки» — літературний тижневик ліберального напрямку, видавався в Одесі (у 1903 — 1905 роках). Редактори М. Славинський і Ф. Матушевський. «Южные записки» прихильно ставилися до української справи. Спочатку редакція була розташована за адресою вул. Троїцька, 26, пізніше переїхала на вул. Катерининську, 22.
| ||||
Країна видання | Російська імперія | |||
---|---|---|---|---|
Тематика | літературний тижневик | |||
Періодичність виходу | щотижнево | |||
Мова | російська | |||
Адреса редакції | Одеса, вул. Катерининська, 22 | |||
Головний редактор | М. Славинський | |||
Засновано | 1903 | |||
Дата закриття | 1905 |
Історія
1901 року Славинського вислали із столиці за активну проукраїнську діяльність. Проживши кілька років у Катеринославі, з початку 1904-го він вирушає до Одеси редагувати «Южные записки». У листопаді 1904 року, перед початком війни Росії з Японією, його знову призивають до війська.
Одне з оповідань Лесі Українки «Миттєвість[1]» (російською мовою) було надруковано в «Южных записках» 20 січня 1905 року. Сама письменниця у листі до матері писала, що хотіла б працювати в тижневику на посаді головного редактора:[2]
Я подумала, подумала — та й смальнула телеграму Славінському, щоб рекомендував мене в редактори «Южных записок»! Оце отримала телеграфічну відповідь від Славінського: «Известие ваше сомнительно: пишу». Се значить, він думає, що вже хтось знайшовся за редактора. Може… ну нічого, пождем. У всякім разі ся телеграма трохи бризнула на мене холодною водою.
Маргарита Комарова також працювала в тижневику, займаючись перекладами українських творів на російську мову.[3]
Література
- Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж—Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995.
Примітки
- Леся Українка. Віртуальна виставка. korolenko.kharkov.com. Архів оригіналу за 23 лютого 2016. Процитовано 16 лютого 2016.
- Одеса у життєпису Максима Славінського. chornomorka.com. Архів оригіналу за 17 жовтня 2015. Процитовано 16 лютого 2016.
- Одеса, Лесині сліди. ЛітАкцент. Процитовано 16 лютого 2016.