Юзеф Цитович

Юзеф Цитович (пол. Józef Cytowicz, лат. Josephus Cytowicz) (6 жовтня 1771, село поблизу Мстиславля 17 червня 1846, Тернопіль) — член католицької церкви та ордену єзуїтів; доктор філософії та теології, професор Полоцької єзуїтської академії.

Юзеф Цитович
Józef Cytowicz
Народився 6 жовтня 1771
с. Добре біля Мстиславля
Помер 17 червня 1846
Тернопіль, Україна
Діяльність науковець
Alma mater Полоцький єзуїтський колегіум
Галузь теологія, філософія, архітектура
Заклад Полоцька єзуїтська академія
Звання професор

14 серпня 1792 р. його прийняли до Товариства Ісуса, після чого пройшов випробування в Полоцькому навіціаті. Викладав граматику та синтаксис у Могильові (17931794), Вітебську (17941795) та Орші (17951796). Вивчав філософію (17961798), архітектуру (17981799) та теологію (17991803) у Полоцькому єзуїтському колегіумі[1]. 3 червня 1802 р. висвятився на священика[2]. З 1803 по 1810 рр. викладав математику та німецьку мову в Петербурзі. 15 серпня 1809 р. склав свої останні обітниці. У 1810 -1811 роках. — професор математики та німецької мови в Полоцькому єзуїтському колегіумі. У 1811 -1812 рр. працює в єзуїтській місії в Романові.

Після перетворення Полоцького єзуїтського колегіуму в Полоцькій єзуїтській академії Ю. Цитович повернувся до Полоцька, де працював професором хімії та природознавства (1813 -1817)[3], професором математики, астрономії та архітектури (1817 -1820)[1]. У 1815 -1817 рр. — декан філософського факультету, а в 1817 -1820 рр. — факультет філософії та вільних мистецтв академії. З 1810 по 1811 і з 1814 по 1820 рік. — префект музею. Головний редактор першого білоруського журналу «Полоцький щомісячник»[4].

Після вигнання з Російської імперії єзуїтів (1820) виїхав до Італії, де викладав теологію[5]. У 1822 році він перебрався до австрійської держави. У 1822—1831 та 1836—1846 рр. — професор фізики та математики, а з 10 жовтня 1831 р. по 22 травня 1836 р. — ректор Тернопільського єзуїтського колегіуму . У 1822 1843 рр. був радником провінційної Галицької провінції Товариства Ісуса[6].

Помер 17 червня 1846 р. у Тернополі і похований там на кладовищі Мікулениці[7].

Примітки

  1. Catalogs SJ 1774—1829. Russiae.
  2. Grzebień, L. (Ed.), Encyklopedia Wiedzy o jezuitach na ziemiach Polski i Litwy, 1996.
  3. Блинова, Т. Б. Иезуиты в Беларуси. Роль иезуитов в организации образования и просвещения / Т. Б. Блинова. — Гродно: ГрГУ, 2002. — С. 163—165.
  4. Блинова, Т. Б. Иезуиты в Беларуси. Роль иезуитов в организации образования и просвещения / Т. Б. Блинова. — Гродно: ГрГУ, 2002. — С. 176.
  5. Catalogus Sociorum et Oficiorum Provinciae Galicianae Societatis Jesu Ineunte Anno 1812. — p. 23.
  6. Catalogs SJ 1829—1853. Austriaciae-Galicianae.
  7. Cmentarze dawnego powiatu Tarnopolskiego. Caplice, grobowce I nagrobki z inskrypcyjami zapisanymi w alfabecie lacinskim (1800—1945). Tom 1. / Pod Redakcją Anny Sylwii Czyź i Bartlomieja Gutowskiego. — Warszawa: Mazowieckie Centrum Poligrafii, 2017. — 246 s.

Література

  • Блінова, Т. Б. Єзуїти в Білорусі. Роль єзуїтів в організації освіти та просвітництва / Т.Б. Блінова. - Гродно  : ГрГУ, 2002. - 427 с.
  • Encyklopedia wiedzy o jezuitach na ziemiach Polski i Litwy 1564–1995 / oprac. L. Grzebień. - Kraków  : Wyd-wo WAM, 1996. - 882 с.
  • Paszenda, Jerzy (2004): «Nauczanie architektury w szkołach jezuickich XVIII wieku». In: Wkład jezuitów do nauki i kultury w Rzeczypospolitej Obojga Narodów i pod zaborami. Ed. by Irena Stasiewicz-Jasiukowa, Wydawnictwo WAM, Kraków, pp. 385—402.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.