Ядерна енергетика Японії

З 1973 року ядерна енергетика була національним стратегічним пріоритетом в Японії, як країни, що значною мірою залежала від імпорту палива.

З самого початку висловлювалася стурбованість з приводу здатності атомних станцій Японії витримувати високу сейсмічну активність. АЕС «Касивадзакі-Каріва» була повністю закрита протягом 21 місяців після землетрусу в 2007 році.

Після землетрусу, цунамі і відмови системи охолоджування на АЕС «Фукусіма 1» 11 березня 2011 вперше в історії було оголошено надзвичайний стан через загрозу радіоактивного зараження. 140 000 мешканців за 20 км від станції було евакуйовано. Кількість викинутої радіації досі точно не встановлено, і криза триває[1].

На території Японії присутні 55 діючих ядерних реакторів, з рядом інших, що перебувають у будівництві або будівництво яких планується. Японія поділяється на декілька регіонів, які отримають електропостачання від відповідних регіональних постачальників. Усі постачальники мають статус монополій і регулюються урядом Японії. Всі регіональні енергетичні компанії Японії в наш час^[коли?] експлуатують АЕС за винятком Окінавської енергетичної компанії. Всі вони також є членами Федерації електроенергетичних компаній.

У Японії вже давно існують настрої проти ядерної енергетики. У 2005 році опитування Міжнародного агентства з атомної енергії показало, що «тільки один з п'яти чоловік в Японії вважає ядерну енергетику безпечною настільки, щоб виправдати будівництво нової станції»[2].