Як народжуються, живуть і вмирають боги і богині
Як народжуються, живуть і вмирають боги та богині — атеїстична книга Омеляна Ярославського. Уперше видана 1923 року як нове видання праці «Як народжуються боги». Книга є порівняльно-історичним дослідженням релігії. У цій книзі Ярославський розкриває земний характер релігійних вірувань, показує, що християнство «перейняло свої релігійні уявлення від так званий язичницьких релігій Сходу та значною мірою є їх видозміною», критикує тексти Нового Завіту та деякі переконання християнських священників, а також намагається переконати читача у тому, що релігійні вірування різних народів в цілому «є схожими між собою» та показує, як зі зміною соціальних умов відмирають релігійні вірування.
Історія
Перша праця Омеляна Ярославського з порівняльної історії релігії була видана в 1923 році. Вона мала назву «Як народжуються боги». Ця невелика книжка розійшлася протягом кількох днів, що спонукало автора підготувати її нове видання. Книга «Як народжуються, живуть і вмирають боги та богині» є значно доповненою версією праці «Як народжуються боги», вперше її видали у тому ж 1923 році. Другим і третім виданням вона вийшла відповідно у 1924 і 1925 роках. У ґрунтовно переробленому вигляді книга була перевидана у 1938 році Державним видавництвом антирелігійної літератури, а в 1941 — Державним військовим видавництвом.
Українською мовою книга «Як народжуються, живуть і вмирають боги та богині» видавалася у 1957 і 1958 роках. У 1977 році вийшло третє українське видання, з передмовою та новими примітками, а також з деякими редакційними уточненнями.
Зміст
Книга складається з 14 розділів і 16 додатків.
Перший розділ має назву «Чи завжди люди вірували в Бога?» В ньому О. Ярославський критикує деякі релігійні переконання священиків («попів»), зокрема переконання, що «вже перші люди на землі мали настільки багату мову, що могли дати імена всім видам тварин і рослин» і що «перші люди мали поняття про найвищу істоту — Бога», наводить аргументи, які, на думку автора, доводять абсолютно протилежне, а також намагається переконати читачів у тому, що «релігія є явище історичне, тобто не вічне, а минуще».
Другий розділ називається «Як виникають релігійні переконання». На початку розділу автор наводить ще декілька аргументів проти тверджень священиків, про які йшлось у першому розділі. Далі Ярославський критикує твердження «попів», що «первісні люди жили в „якомусь“ раю», намагається довести читачам, що «саме безсилля дикуна в боротьбі з природою породжує віру в богів, чортів, чудеса і так далі» (цитата В. І. Леніна, використана в книзі) і що «всяка релігія є не чим іншим, як фантастичним відображенням у головах людей тих зовнішніх сил, які панують над ними в їх повсякденному житті, — відображенням, в якому земні сили набирають форми неземних» (цитата Ф. Енгельса, використана в книзі), розповідає історію виникнення перших релігійних вірувань загалом.
У третьому розділі книги, який має назву «Класовий характер релігійних вірувань», автор намагається переконати читача у тому, що «будь-які твердження на кшталт „релігія — це зв'язок людини з Богом“ або „Обов'язки людини у відношенні до Бога — ось релігія“, є брехливими», наводить аргументи на користь своїх висловлювань з цього приводу, а також намагається довести, що «експлуататорські класи суспільства використовують релігійні вірування для панування над експлуатованими», тим самим критикуючи капіталістичне суспільство.
Четвертий розділ книги має назву «Свідчення євангелістів». На початку розділу О. Ярославський критикує людей, які вірять в Ісуса Христа, називаючи всі оповіді про нього вигадками і нісенітницями. Далі автор детально розглядає деякі неточності і суперечності в Євангеліях (зокрема родовід Ісуса Христа), критикує Євангелія.
П'ятий розділ книги має назву «Непорочне зачаття. Матір Божа». Тут автор намагається переконати читачів, що «коли стародавні люди хотіли кого-небудь звеличити, особливо кого-небудь возводили в божество, кому-небудь поклонялись, вони шукали в цій людині таких властивостей, які виділяли б її з усіх людей», а, отже, «всі „святі“ насправді були звичайними людьми», наводить приклади таких людей. Всього наводиться 14 таких прикладів. Автор намагається пояснити походження таких, за його словами, «казок».
У шостому розділі книги, який має назву «Зірка на сході», О. Ярославський намагається розвіяти «міфи» про те, що «народження багатьох богів і незвичайних людей провіщалося появою зірок», релігійні «фантазії» про сузір'я загалом.
Сьомий розділ книги називається «Хлів, печера і ясла». В ньому автор критикує «оповідання» про те, що «діва Марія породила Ісуса Христа в хліву і поклала в ясла», а також намагається переконати читача в тому, що «печера в Вифлеємі, яку показують як місце народження Ісуса Христа, ще до появи християнства шанувалась як місце народження багатьох дохристиянських, „язичницьких“ богів», наводить аргументи, які, на думку Ярославського, доводять це, порівнює деякі міфи про грецьких і єгипетських богів з «оповіданнями» про Ісуса (вказуючи на їхню «схожість» між собою). В кінці розділу автор розповідає про походження вірувань, які приписували печерам.
Джерела
- Як народжуються, живуть і вмирають боги та богині. К., 1977