Ян Свелінк

Ян Пітерсзон Све́лінк (нідер. Jan Pieterszoon Sweelinck, квітень або травень 1562, Девентер — 16 жовтня 1621, Амстердам) — нідерландський композитор, органіст, клавесиніст і педагог. Засновник північнонімецької органної школи.

Ян Свелінк
Народився травень 1562
Девентер, Оверейсел, Нідерланди
Помер 16 жовтня 1621(1621-10-16)[1][2][…] (59 років)
Амстердам, Голландія, Голландська республіка[1]
Поховання Стара церква
Країна  Нідерланди
Діяльність композитор, органіст, педагог, музикознавець, теоретик музики, клавесиніст
Відомі учні Генріх Шейдеман, Jacob Praetoriusd, Melchior Schildtd, Andreas Dübend, Samuel Scheidtd, Paul Siefertd і Gottfried Scheidtd
Знання мов нідерландська
Заклад Стара церква і Амстердам
Напрямок барокова музика
Жанр Музика епохи Відродження
Посада titular organistd
Батько Pieter Sywertszoond
Брати, сестри Gerrit Pietersz Sweelinkd
Діти Dirk Janszoon Sweelinckd

Життєпис

Народився у місті Девентер, син органіста. Працював в Амстердамі, зокрема у Старій церкві (Аудекерк).

Автор великої кількості органних творів — ричеркарів, фантазій, капричіо, токат, для цих творів властива варіаційна форма, що складається з кількох великих частин, що слідують з наростанням ритмічної активності; тема варіюється шляхом ритмічних змін, обернень і стретних вступів; використання в експозиції кварто-квінтових імітацій підготовляє форму фуги. Принципи варіаційної обробки хоралів Свелінка отримали подальший розвиток у творчості його учнів і були продовжені Й. С. Бахом. У варіаціях на світські теми німецьких, французьких, англійських та інших композиторів того часу, в тому числі на теми Дж. Дауленд і П. Філіпса, особливо позначається вплив англійських верджинелістов, що виявляється у мелодико-гармонічному розвитку, окремих технічних прийомах, поряд з імітаційно-поліфонічними побудовами є і розділи гомофонно-гармонічні.

Окрім того, Свелінк є автором понад 250 вокальних творів (мотети, мадригали, шансони, псальми). Серед учнів Свелінка — Міхаель Преторіус, Самуель Шейдт, Пітер Гассе.

Див. також

Примітки
  1. Німецька національна бібліотека, Державна бібліотека в Берліні, Баварська державна бібліотека та ін. Record #118799517 // Німецька нормативна база даних — 2012—2016.
  2. Bibliothèque nationale de France Ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  3. Lutz D. Schmadel, International Astronomical Union. Dictionary of Minor Planet Names. — 5-th Edition. — Berlin Heidelberg New-York : Springer-Verlag, 2003. — 992 с. — ISBN 3-540-00238-3.

Література
  • Tusler R.L. The organ music of Jan Pieterszoon Sweelinck. Bilthoven: A.B. Creyghton, 1958
  • Curtis A., Sweelinck's keyoard music, L., 1969;
  • Noske P. R., Forma formans… instrumentale muziek von J. P. Sweelinck, Amst., 1969.
  • Т. H. Дубравская. Я, Свелинк // Музыкальная энциклопедия : [в 6 т.] : [рос.] / гл. ред. Ю. В. Келдыш. — М. : Советская энциклопедия : Советский композитор, 1973—1982. — (Энциклопедии. Словари. Справочники). (рос.)

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.