Ясіня

Перша згадка у письмових джерелах — 1555 р. (засновники — гуцули з галицького боку Карпат). У цій згадці йдеться про те, що воно належить угорському феодалу Драгфі, а в 1583 р. перейшло у власність феодала Каролі.

За легендою, галичанин Іван Струк пас на цьому боці овець, але раптовий глибокий сніг завадив йому перегнати отару додому. Тож він зробив з ясена кошару для овець, а сам подався до своїх. Коли повернувся, застав отару цілою і неушкодженою, та ще й із приплодом. На знак вдячності Богові він спорудив дерев'яну церквицю, яку прозвали Струківською. А ясен відтоді став символом селища і його назвою. І нині на гербі Ясіня — вівчар Струк, зелене дерево та отара.

У 18 столітті в околицях діяли опришки. Від них лишилася «капличка Довбуша», споруджена коштом отамана 1750 року. Відомі також перекази про те, що в Ясіні на початку 18 століття загинув інший відомий ватажок опришків — Григор Пинтя. Опришківський загін під проводом Михайла Фішерюка-Маріщука діяв на околицях Ясіня навіть у перші роки Першої світової війни.

На початку 19-го сторіччя в селищі починають діяти перші церковнопарафіяльні школи. Судячи з документів про дарчу на землю, навчання в них велося церковнослов'янською мовою. У документах того часу зустрічаються записи українських слів латинськими буквами. Відкривається школа для родин колоністів. В 1800 році, у селі оселилася родина єврея Марамороша, що заснував єврейське суспільство в Ясіні. Він одержує ліцензію для організації забезпечення продуктами німецьких переселенців і місцевого населення, що працювало на лісозаготівлях. Майже завжди Ясіня перебувала на кордоні (від того часу в горах і нині збереглися прикордонні стовпчики), що зумовило існування у Ясіні чималої єврейської громади. Від тих часів на пагорбі (відразу за поворотом на село Чорна Тиса) зберігся автентичний єврейський цвинтар — кіркут.

У середині 19-го сторіччя населення села становило 2778 чоловік. По переписі 1900 року населення села вже становило 3454 чоловік. З них 1439 було зайнято в сільському господарстві, 219 — у ремісничому виробництві, 150 у торгівлі, 255 були робітниками — поденниками, 158 слуг, 330 чоловік ходили на сезонні заробітки. Наприкінці 19-го початку 20-го сторіччя в Ясіні здійснене регулювання річок і припливів та будується залізниця (завершена в 1896 році). Ці міри були початі для збільшення вивозу лісу, що використовувався навіть, як корабельний. З деревини, що добуває в цьому краї виготовляли дуже коштовні меблі й інші вироби. Велике зрушення дало місцевості будівництво залізниці, яка була здана в експлуатацію 15 серпня 1895 р. Угорська північно-східна залізниця почала на Мараморощині 1890 році тягнути залізно дорожню лінію, яка згодом стала частиною МАВ (Угорської загальнодержавної залізниці). 1892 році отримало новий поштовх будівництво залізної дороги. З Великого Бичкова починається будівництво залізниці у Мараморощині у північно-східному напрямку як головної лінії, яка в 1894 році включило Ясіня в залізничну систему імперії. У 1895 році 76,46 кілометрів залізниця досягла до Лазіщини та державного кордону Австро-Угорської імперії.

Гербова печатка Ясіня

У 19 столітті Ясіня — містечко Тисодолинянського повіту (округу) Марамороського комітату. Користувалося власною печаткою з гербом: на срібному тлі — зелене ясенове дерево, під яким селянин пасе кіз.

1914 — Склад населення був таким: Усього населення — 9795 осіб; з них використовували розмовну мову: українську — 6824 угорську — 1461; німецьку — 1484; інші — 26; По віросповіданню: греко-католики — 6904; римо-католики — 1285; юдеї — 1520; реформаторів — 76; кальвіністів — 8. За наявним даними, приблизно в цей час, у Ясіні проживало дві православні родини. Під час Першої Світової війни, в Австро-Угорську армію було покликано майже 300 жителів села. Двічі на його території були російські війська, за симпатії до яких було присуджено до розстрілу близько 60 чоловік.

Листопадова революція в Австро-Угорщині (1918 р.) привела до падіння монархії. Ці події послужили початком проголошення Гуцульської Республіки, із центром у Ясіні. 8-го листопада 1918 року в центрі села було зібрано багатотисячне віче, на якому була створена Українська Народна Рада. До неї ввійшли найшанованіші люди села, включаючи представників німецького, угорського і єврейського суспільств.

9 листопада 1918 року Народна Рада в Ясіні проголосила Гуцульську Республіку (президент — Степан Клочурак) як частину ЗУНР і організувала з частиною УГА похід на Сигіт. На початку січня 1919 р. в селище прибув каральний гарнізон в кількості 608 чоловік. Дізнавшись про це, 42 ясінчани під виглядом Церковної коляди в присутності священника, під звуки трембіт прийшли на залізничний вокзал, де перебували угорці, і роззброїли гарнізон. Ясіню проголосили столицею Гуцульської Республіки, а її президентом обрали президента С. Клочурака. Ясінчани обрали герб «Тризуб», синьо-жовтий прапор, Українську народну раду в Ясіні, яку ще називали Гуцульською радою. Очолювати Раду народом був обраний С. Клочурак. Українська Народна Рада в Ясіні була добре організованим і демократично обраним органом влади. Вона підтримувала зв'язок з урядом ЗУНР, у якому була організована «Секція пропаганди для угро-русинів», яка постачала Закарпаття українською літературою й підручниками. У грудні 1918 року в Ясіню направляється 620-а каральна військова експедиція й урядовий комісар Кальман Фізешірі. 2 січня 1919 року в Станіславі (Івано-Франківськ) відбулося засідання Народної Ради Західної України, на якому проголошено об'єднання Західно-Української Народної Республіки з Українською Народною Республікою. На ньому виступив С. Клочурак, якого тепло привітав голова ЗУНР Є. Петрушевич. У ніч із 6 на 7 січня відбулося збройне повстання, а 8 січня 1919 року було проголошене створення Гуцульської Республіки. Активну участь у цих подіях брали брати Василь, Дмитро й Іван Климпуші, Іванюки, Д. Німцук й інші. Усього брали участь у повстанні 86 чоловік, у тому числі 23 старшин і підстаршин військ ЗУНР. 13 січня 1919 року, військо Гуцульської республіки під командуванням С. Клочурука відправляється окремим поїздом у похід на Мараморський Сігет. До складу гуцульських сотень входять і добровольці з Галичини. За короткий період були звільнені села Рахівского району й місто Рахів. Однак поразка в Сігетській Коморі не дозволила далі продовжувати визвольний похід. А Гуцульська республіка проіснувала до окупації краю румунськими військами (червень — липень 1919 року).

У червні 1919 р. румунські війська зайняли Ясіня. Згодом, за рішенням Сан-Жерменської мирної конференції Ясіня, як і все Закарпаття, було приєднано до Чехословаччини.

По Сен-Жерменському договору (1919 р.) Закарпаття ввійшло до складу Чехословаччини. Ясіня стало прикордонним містечком. Розвивається торгівля, діють гуртові склади. Чеська влада сприяла розвитку сільського господарства. Надавалися кредити людям, які бажали придбати землю. Ремонтувалися дороги й будувалися нові автодороги, підпірні стіни (кашиці). Була побудована вузькоколійна залізниця (демонтована в 60-х роках за рішенням радянських владних структур). Розвивалася освіта: в 30-х роках у селі діють чотири початкові, одна «горожанська» (8-ми класна), і школа різьбярів по дереву. Створено футбольну команду, добровільну пожежну дружину. Гроші для їхньої діяльності виділяли брати Климпуші, які на той час володіли найбільшим деревообробним підприємством, інші підприємці. Активно діють «Просвіта», спортивні товариства «Січ», «Сокіл», «Товариство імені Духновича» й інші школи. Учні школи різьбярства виготовляли художні вироби, меблі, що мали попит у Європі. Зараз вироби майстрів села Ясіня знаходяться в Угорщині (Дунай-Кесо, Сомботгей), Чехії (Прага), Румунії (Сату-Маре). Політичні події 1938 року, розвал Чехословаччини, сприяли відродженню прагнень до волі, часів Гуцульської республіки. Жителі селища Ясіня активно підтримували діяльність уряду Карпатської України: Д. Климпуш був комендантом «Карпатської Січі», С. Клочурак був призначений міністром господарства, а потім військовим міністром. Брати Климпуші всіляко допомагали становленню української влади в краї.

1938–1939 рр. була проголошена Карпатська Україна. Ясінчани брали активну участь у війні проти Хортистської Угорщини, але під Хустом війська Карпатської України зазнали поразки. Упродовж 1944–1953 років велика кількість жителів селища увійшла до лав ОУН-УПА й вела визвольну боротьбу за незалежність України. 2-6 жовтня 1944 р. в селі рейдувала сотня "Вікторія", нав'язувала контакти із закарпатцями зі складу 13-ї угорської армії (можливо hu:3. magyar hadsereg ???). У цей час підрозділи УПА забезпечували відхід частин 27-ї угорської дивізії з «лінії Св. Ласла» (угор. Szent László-állás) до «лінії Арпада» (О. Пагіря).

14 жовтня 1944 року після 17-денного бою селище зайняли радянські війська (втратили 413 загиблими).

30 травня 1947 року Ясіня отримало статус селища міського типу[3].

29 листопада 2015 року єпископ Ужгородський і Закарпатський Варсонофій здійснив Чин освячення новозбудованого храму Святої Трійці[4].

• водоспад Труфанець
• Парк культури і відпочинку
• Ясен звичайний

• Дерев'яна церква Вознесіння Господнього, або Струківська церква, 1824 р.), і дзвіниця, 1813 р.

Церква в Ясіні — досконалий зразок гуцульської школи дерев'яного будівництва, один з найгарніших і найвідоміших дерев'яних храмів України[5]. 21 червня 2013 року на 37-й сесії Комітету Світової спадщини ЮНЕСКО, що проходила у Камбоджі, Струківська церква разом з іншими дерев'яними церквами карпатського регіону, була включена у список світової спадщини ЮНЕСКО[6][7]. Дзвіниця. 1813.

Велике гуцульське селище засноване вихідцями з галицької Гуцульщини і згадується в документах 1505 р.

Історія знаменитої Струківської церкви тісно пов'язана з історією заснування села. Місце, де стоїть Вознесенська церква, люди вважають святим і розповідають, як кілька сотень років тому повертався додому на галицький бік Карпат гуцул Іван Струк із села Зеленого з отарою овець. Добра погода і чарівна долина затримали пастуха, а коли вдарили морози, він кинувся до перевалу, але було вже пізно.

Раптова зима засипала снігом дорогу. Іван Струк зрозумів, що овець провести через перевал не вдасться, і вернувся в долину. Збив сяку-таку кошару і залишив овець напризволяще в ясеновій хащі, а сам повернувся додому. Навесні Іван Струк з сином вернувся на місце, де залишив отару, щоб знайти хоч залишки овець. Яке ж було його здивування, коли він побачив усіх овець живими та ще й з приплодом. Тільки чудом можна було пояснити рятунок стада.

Струк збудував на цім місці каплицю, а також хату з найбільшого ясеня, пень якого був такий широкий, що довкола нього могли сісти 12 людей, а в долині заснував село і дав йому назву Ясіня. Пізніше на місці каплиці збудували церкву.

Церква Вознесіння є однією з найдосконаліших дерев'яних церков на всій Гуцульщині. Є якісь чари в співвідношеннях бічних рамен та центрального зрубу, в гладко тесаних колодах зрубів, у ґонтових покрівлях дахів і в маленьких ліхтариках над ними.

Церкву необхідно обійти довкола, щоб мати просторову уяву про неї, щоб оцінити колену її частину. На одвірку церкви вирізано напис про те, що в 1894 р. Василь Попадюк дав кошти на престіл, а Гриць Павлючок, Петро Павлючок та Юра Сплящук (або Спащук) робили підвалини та іншу роботу з оновлення церкви. У 1994 р. до західного зрубу добудували з дерева довгий коридор.

Дзвіниця Вознесенської церкви за своїми архітектурними та художніми якостями займає місце серед найдосконаліших витворів закарпатського народного зодчества. Всі, хто писав чи говорив про ясінську дзвіницю, в один голос визнавали її найгарнішою, найдосконалішою, такою, що не має собі рівних у краї. Нижній чотиристінний зрубний ярус вище піддашшя переходить у восьмерик, який оптично ділиться на три частини дашками. Вкриває дзвіницю восьмисхиле шатро, увінчане главкою з хрестом. Світло і тінь вимальовують вишукані форми, акцентують горизонтальні членування, окреслюють кожну деталь дзвіниці. Висота смерекової споруди — 11 м.

Розповідають, що вона була перенесена до Вознесенської церкви в 1895 р. від знищеної пожежею церкви в північній частині селища (можливо, від церкви Св. Духа, що стояла в Нижній Ясіні і датувалася 1642 р.). Верхній одвірок декоровано композицією з хреста і солярних знаків і написом: «ANNO DOMINI 1813». Архітектори Б. Я. Киндзельський та І. Р. Могитич реставрували церкву і дзвіницю в 1971 р.

Парох Ясіня Юлій Бачинський був в'язнем сибірських таборів від 1949 по 1956 р.

• Церква Різдва Богородиціé У 1801 р. у верхній частині села була стара дерев'яна церква, що не підлягала ремонту, але вже існував урядовий проєкт нової церкви. Після її зруйнування збудували кам'яну церкву типової базилічної форми, присвячену Різдву пр. Богородиці.
• Церква Св. Михаила(вул. Стебний)(19 ст.)
• Церква св. ап. Петра і Павла
• Костьол святих Петра і Павла (1814 р.)
• Покровська церква (1903 р.). У 1801 р. в Нижній Ясіню була дерев'яна церква в доброму стані, забезпечена необхідними атрибутами. Шематизми Мукачівської єпархії за 1883 та 1915 р. згадують у Нижній Ясіні дерев'яну церкву Зішестя св. духа, збудовану в 1642 р. Церква згоріла в 1896 р., а в 1903 в нижньому кінці Ясіня збудували велику муровану церкву базилічної форми, яку освятив єпископ Юлій Фірцак.
• Каплиця Вознесіння Господнього. 1931. Каплиця, збудована у формах класичної гуцульської п'ятизрубної церкви, безперечно, належала до цікавих пам'яток народної архітектури. Організував спорудження каплиці о. Олекса Кабалюк. Розповідають, що церкву і каплицю разом з кількома будинками спалили угорці (очевидно, йдеться про воєнні дії) 27 вересня 1944 р.
• Церква св. Івана Хрестителя. 1926. Церкву збудували коштом вірників за ініціативою архімандрита о. Олекси Кабалюка. Гарна, пропорційна споруда належала до храмів «середньогуцульського» стилю. Подібно до православної церкви в Розтоках, споруда мала вежки з шатрами над невеликими бічними раменами та на гребені даху над вівтарем. У наві був гарного різьблення двоярусний іконостас. Образи намісного ряду прикрашали різьблені рами, а найпишніше було вирізьблено царські та бічні двері. Наступний праз-никовий ряд утворювали викладені в один ряд 12 ікон у простих рамах та «Тайна вечеря» посередині. Чудовим зразком гуцульського різьбарства була свічкова люстра, виконана учнями Ясінської різьбарської школи. Люстру купив і подарував церкві куратор православної громади Юра Кабалюк, про що свідчив напис: «ДАРОВАВ 30.VI.1926 ЮРА КАБАЛЮК ИЗ ЯСІНІ». Розповідають, що церкву і каплицю разом з кількома будинками спалили угорці (очевидно, йдеться про воєнні дії) 27 вересня 1944 р.
• Єврейське кладовище (19 ст.)
• оборонні елементи Лінії Арпада

• 
• 
• 
• 
• 
• 
  Вигляд з Яблуницького перевалу на смт Ясіня і Свидовець

Пам'ятна стела герою Радянського Союзу Расулу Ісетову

• пам'ятник Олексі Борканюку (скульптор — Іван Кушнір, відкрито у 1954 р.)
• пам'ятник Степанові Клочураку та Українській народній раді в Ясіню (скульптор — Михайло Белень, відкрито у 2011 р.)
• пам'ятник братам Климпушам (скульптор — Михайло Белень, відкрито у 1997 р.)
• пам'ятник невідомому солдатові
• пам'ятний хрест воякові УПА Богданові Кувіку
• пам'ятна стела герою Радянського Союзу Расулу Ісетову
• Пам'ятник «Небесній Сотні»