Я був супутником Сонця

«Я був супутником Сонця» — радянський художній фантастичний фільм 1959 року — через два роки після запуску першого штучного супутника землі і за два роки до польоту в космос першої людини. Містить елементи мультиплікації.

Я був супутником Сонця
рос. Я был спутником Солнца
Жанр фантастика
Режисер Віктор Моргенштерн
Сценарист Володимир Капітановський
Володимир Шрейберг
У головних
ролях
Павло Махотін
Володимир Ємельянов
Оператор Олег Самуцевич
Георгій Ляхович
Композитор А. Севастьянов
Художник Леонід Чібісов
Кінокомпанія «Моснаукфільм»
«Союзмультфільм»
Тривалість 67 хв.
Мова російська
Країна  СРСР
Рік 1959
IMDb ID 0141294

Сюжет

Наприкінці 1950-х років радянські вчені підійшли до вирішення завдань польотів в далекому космосі. Для збору інформації, до Сонця були запущені дослідні зонди під керівництвом Ігоря Петровича. Зонди потрапили в область радіоперешкод і Ігор Петрович гине в експедиції по поверненню зондів. Через тридцять років, Андрій, його син, який виховувався з дитинства в родині друга Ігоря Петровича і тепер займається створенням біологічного захисту від космічної радіації, робить другу спробу повернення зондів. Ціною свого життя, він повертає один з зондів на Землю. Його ракета випадково виходить з області радіоперешкод, що дає Андрію шанс на порятунок.

У ролях

Знімальна група

  • Сценаристи: Володимир Капітановський, Володимир Шрейберг
  • Режисер: Віктор Моргенштерн
  • Оператори: Олег Самуцевич, Георгій Ляхович
  • Композитор: А. Севастьянов
  • Художник: Леонід Чібісов

Посилання

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.