Я оголошую війну

«Я оголошую війну» (фр. La guerre est déclarée) — французький фільм 2011 року режисера Валері Донзеллі, створений і знятий нею спільно з Жеремі Елькаймом (Jérémie Elkaïm).

Я оголошую війну
I Declare War
Жанр драма
Режисер Валері Донзеллі
Продюсер Патрік Камерон
Левін Уебб
Роберт Вілсон
Сценарист Валері Донзеллі
Жеремі Елькайм
У головних
ролях		 Валері Донзеллі
Жеремі Елькайм
Гебріел Елькайм
Бережіт Сі
Еліна Левензон
Мішель Моретті
Філіп Лоденбаш
Бастьєн Буллон
Оператор Себастьян Бушмен
Композитор Ерік Кадескі
Нік Дайер
Дистриб'ютор Wild Bunchd, Cirko Filmd[1] і Netflix
Тривалість 100 хвилин
Мова французька[2]
Країна  Франція
Рік 2011
IMDb ID 1931470
 Я оголошую війну у Вікісховищі

Фільм присвячений Габріелю і персоналу громадських лікарень.

У фільмі описується боротьба двох молодих батьків з діагностованим їх дитині раком.

Зміст

Ромео і Джульєтта знайомляться в клубі. Вони щасливо живуть разом і незабаром у пари народжується син. Та радість батьків була не довгою — у дитини виявляють церебральну пухлину. Героям належить довга боротьба за здоров'я своєї дитини, пошуки хороших лікарів і перевірка почуттів один до одного у важкій життєвій ситуації. Фільм зайвий раз доводить, що любов і підтримка тих, хто поруч, — це половина успіху у розв'язанні будь-якої проблеми.

Ролі
  • Валері Донзеллі — Джульєтта
  • Жеремі Елькайм — Ромео
  • Цезар Дессе (César Desseix) — Адам у віці 18 місяців
  • Габріель Елькайм, син Валері та Жеремі, насправді переніс рак — Адам у віці 8 років
  • Бріджит Сі (Brigitte Sy) — Кладья, мати Ромео
  • Еліна Левенсон (Elina Löwensohn) — Алекс, дружина Кладьи
  • Мішель Моретті (Michèle Moretti) — Женева, мати Джульєтти
  • Філіп Лоденбах (Philippe Laudenbach) — Філіп, батько Джульєтти
  • Бастьєн Буйон (Bastien Bouillon) — Нікос, друг Ромео
  • Беатріс де Сталь (Béatrice De Staël) — доктор Прат, педіатр
  • Анна Ле Ні (Anne Le Ny) — доктор Фітуссі, невролог
  • Фредерік Пьєрро (Frédéric Pierrot) — доктор Сант-Роз, хірург

Музика
  • Frustration: Blind
  • Жорж Делерю: Radioscopie
  • Іоганн Себастьян Бах: менует, Увертюра № 2 сі мінор, BWV 1067
  • Вівальді: кантата Cessate, omai cessate
  • Жаклін Тайеб (Jacqueline Taieb): La Fac de lettres
  • Ton grain de beauté, пісня, написана і виконана Валері Донзеллі спільно з Жеремі Елькаймом
  • Yuksek: Break Ya
  • Вівальді: Пори року
  • Luiz Bonfá: Manha de carnaval за мотивами опери 'Чорний Орфей (версія для оркестру)
  • Енніо Морріконе: тема з Дивний випадок (La cosa buffa) Альдо Ладо (1973)
  • 5 Gentlemen: Si tu reviens chez moi
  • Жак Хігелін (Jacques Higelin): Je ne peux plus dire je t'aime (Я не можу сказати, що я тебе люблю), у виконанні Аліси Гастат (Alice Gastaut) і Адрієн Антоні (Adrien Antoine).
  • Жак Оффенбах: Паризьке життя
  • Себастьян Телльє: Une vie de papa
  • Лорі Андерсон: O Superman
  • Пітер вон Пехл (Peter von Poehl): The Bell Tolls Five
  • Jacno : Rectangle

Релізи в різних країнах

У Франції фільм стартував 31 серпня на 129 копіях, протягом 5 тижнів розширився до 305 копій і зібрав 6,4 млн доларів.

Збір пожертвувань перед прем'єрою в Москві

Прем'єра в Росії відбулася 9 листопада 2011 року у Москві, в кінотеатрі «Жовтень», за підтримки «Каро-Фільм» та «Газпром-Медіа»; крім того, передпрем'єрний показ відбувся в кінолаунже DOME. Половина коштів, отриманих розповсюджувачем фільму в прокаті і на DVD в Росії (Каравелла-DDC), а також всі кошти, виручені продажем квитків на прем'єрний показ, будуть передані в благодійний фонд «Подаруй життя». Подібна передача коштів є в Росії прецедентом.

Прем'єра в Москві

Технічна реалізація

Фільм був знятий на Canon EOS 5D Mark II.

  • Звук: Андре Рігот
  • Монтаж: Поліна Гайллард
  • Декорації: Гелль Усапдіварас (Gaëlle Usandivaras)
  • Костюми: Елізабет Мею
  • Кастинг: Карен Хоттойс
  • Музично-художній керівник: Жеремі Елькайм
  • Виробництво: Едуард Вейль для Rectangle Productions
  • Первісне поширення в театрах Франції: Wild Bunch

Критика

Фільм отримав безліч позитивних відгуків (4,3 зірки з 5 в середньому). Le Monde дав драмі всі 5 зірок: «Проти раку безсумнівна сила щастя». Фільм представляв Францію на премії «Оскар» 2012 року в номінації «Найкращий іноземний фільм». «Я оголошую війну» був фільмом відкриття програми «Тиждень критики» Каннського кінофестивалю 2011 (12 травня), після представлення в Канні звучали десятихвилинні овації.

Журнал TimeOut дав фільму 3 зірки з 5. Діти, хворі на онкологічні захворювання, присутні на прем'єрі фільму в Росії, засудили спосіб життя, несерйозність головних героїв. Журнал «Коммерсант» зазначив деяку недосвідченість режисера в роботі з емоціями глядача, при цьому в ряді рецензій було відзначено, що фільм не ставить метою викликати жалість, навпаки, містить багато гумористичних і іронічних деталей («Інтернаціонал» як колискова, інфантильна поведінка самої пари тощо).

Станом на червень 2012 р. в Internet Movie Database фільм отримав рейтинг 7.0 з 10.

Нагороди

Примітки
  1. http://nmhh.hu/dokumentum/198182/terjesztett_filmalkotasok_art_filmek_nyilvantartasa.xlsx
  2. http://www.filmaffinity.com/en/awards.php?award_id=cesar&year=2012

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.