Ґальвано Делля Вольпе

Народився в аристократичній родині. Вивчав філософію у Болонському університеті. Потім викладав філософію у ліцеях Болоньї та Равенни, а після — з 1939 по 1965 — був професором історії філософії й естетики в університеті Мессіни. 1944 року Делля Вольпе вступив до Італійської комуністичної партії і до самої смерти був одним з провідних філософів партії та постійним автором теоретичних журналів «Сочьєта» та «Рінашіта».

Делля Вольпе автори численних творів з історії філософії, лоґіки, естетики та критики ідеолоґії. Розпочавши свій інтелєктуальну еволюцію як послідовник італійського геґельянця Джованні Джентіле, під впливом подій другої світової війни (1939—1945) він перейшов на марксистські позиції і згодом зробив вагомий внесок у розвиток і поширення марксистської філософії й естетики в Італії. У своїх творах італійський філософ піддавав критиці сучасну буржуазну ідеолоґію (а такою він вважав зокрема й «геґельянський марксизм» Герберта Маркуза) і запропонував своє розв'язання на основі матеріялістичної діялєктики проблєм сучасної філософії й естетики. Делля Вольпе спробував розробити суто матеріялістичну теорію естетики, наполягаючи на важливости структурних характеристик і суспільного процесу виробництва творів мистецтва; такий погляд протистояв інтуїтивній концепції Бенедетто Кроче, що його Вольпе розглядав як продовження романтичних і містичних традицій XIX ст. За Вольпе, смак є головним джерелом естетичного судження. Відстоював принцип позитивного гуманізму, виступаючи як проти сучасних позитивістських течій (таких як лоґічний позитивізм і неоемпіризм), так і проти світського та реліґійного екзистенціялізму.

Серед книжок, що повною мірою представляють погляди італійського філософа, — «Лоґіка як позитивна наука» (1950), «Руссо та Маркс» (1956) і «Критика смаку» (1960). Варіянт марксизму, запропонований Делля Вольпе, надихнув цілу школу, що у своєрідний спосіб інтерпретувала Марксові філософські твори. Серед його учнів — Лючіо Коллєтті, Маріо Россі, Умберто Черроні.

• Ідеалізм мистецтва та проблєма катеґорія (L'idealismo dell'atto e il problema delle categorie, 1924).
• Філософія досвіду Дейвида Юма (La filosofia dell'esperienza di David Hume, 1933—1935).
• Криза романтичної естетики (Crisi dell'estetica romantica, 1941).
• Лоґіка як позитивна наука (Logica come scienza positiva, 1950).
• «Руссо та Маркс» і инші нариси матеріялістичної критики (Rousseau e Marx e altri saggi di critica materialistica, 1956).
• Критика смаку (Critica del gusto, 1960).
• Позитивний гуманізм і марксистська еманципація (Umanesimo positivo e emancipazione marxista, 1964).
• Ключі до історичного матеріялізму (Chiave della dialettica storica, 1964).
• Критика сучасної ідеолоґії. Нариси з діялєктичної теорії (Critica dell'ideologia contemporanea. Saggi di teoria dialettica, 1967).

• Гальвано Делла Вольпе. Критика вкуса. — Москва: «Искусство», 1979.(рос.)
• John Fraser, An Introduction to the Thought of Galvano Della Volpe, London: Lawrence & Wishart, 1977.(англ.)
• Nicolao Merker, «Galvano Della Volpe», in Dizionario Biografico degli Italiani, vol. 38, Istituto dell'Enciclopedia italiana, Roma 1990.(італ.)
• Mario Montano, «On the Methodology of Determinate Abstractions: Essay on Galvano della Volpe». in Telos, issue 7 (1971), pp. 30-49.(англ.)
• Nicola Vulpe, «della Volpe, Galvano», in Irena Rima Makarek (ed.), Encyclopedia of Contemporary Literary Theory, Approaches, Scholars, Terms, Toronto: University of Toronto Press, 1993, pp. 291—293.(англ.)

• Ґальвано делля Вольпе. Моралізм й утопізм Маркузе (1967)

1. Bibliothèque nationale de France Ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.
   d:Track:Q19938912d:Track:Q54837d:Track:Q193563