122-мм гаубиця зразка 1910 року
122-мм гаубиця зразка 1910 року — легка польова гаубиця періоду Першої світової війни виробництва Російської імперії та СРСР. впродовж 1917–1920 років була на озброєнні армії України.[1]
122-мм гаубиця зразка 1910 року | |
---|---|
Тип: | Легка гаубиця |
Походження: | Російська імперія |
Історія служби | |
Термін використання | 1911-1945 |
Використання у | Російська імперія СРСР |
Війни | Перша світова війна Громадянська війна в Росії Українсько-радянська війна Друга світова війна (модернізовані варіанти) та інші. |
Історія виробництва: | |
Конструктор | Фірма "Шнейдер" |
Виробник | Обуховський завод та інші підприємства |
Виготовлено | 1911-1929 |
Характеристики | |
Маса | бойова: 1331 кг похідна: 2375 кг |
Довжина | 12,8 калібрів |
Обслуга | 7 |
Тип боєприпасу | граната або шрапнель 23 кг |
Калібр | 122 мм |
Кут підвищення | від -3° до 44,5° |
Кут повороту | 5° |
Бойова скорострільність | 5-6 пострілів на хвилину |
Дульна швидкість | 335 м/с |
Максимальна дальність | 7,68 км |
Створення та опис
Досвід Російсько-японської війни продемонстрував необхідність прийняття на озброєння легкої польової гаубиці. Головне артилерійське управління визначило для легкої гаубиці калібр 48 ліній (122 міліметри). При прийнятті на озброєння розглядалася власна російська розробка а також варіанти, запропоновані німецькою фірмою «Крупп» (з горизонтальним клиновим затвором) та французькою фірмою «Шнейдер» (з поршневим затвором). 1909-го року було прийнято на озброєння гармату, розроблену фірмою «Круппа», а 1910-го року — фірмою «Шнейдера».
Боєкомплект складався з фугасного снаряду з детонатором та шрапнель з трубкою з 45-секундним затриманням. Максимальний заряд складався з 5 зарядів у гільзі максимальною загальною масою 1,773 кг. Гаубиця зразка 1910-го року мала щит, що став обов'язковим елементом польових гармат Першої світової війни.