3-й гвардійський дивізіон (в/ч 54294-Д)

Створений в 1960 році і базувався в лісах неподалік села Шевченкове[1][2][3] Шосткинського району (тоді — Глухівського району) Сумської області. На озброєнні перебував ракетний комплекс з ракетою Р-14 (8К65)[4]наземного базування.

У структурі дивізіону існувала 9-а та 10-а батареї[5].

У 1969 році у 9-й батареї проводили комплексне навчання з заправкою ракети Р-14 ракетним паливом[6]. Основні технічні характеристики такі: число ступенів — 1; стартова вага — 86,3 тонн; довжина — 24,4 м; ракетне паливо — рідке, з висококиплячих компонентів, самозаймисте (окислювач АК-27І та пальне НДМГ); потужність заряду бойової частини — 2,2 Мт; максимальна дальність стрільби — 4500 км.[7]. Після завершення комплексного навчання особовий склад 4-го заправочного відділення повертаючись у житлову зону обов'язково проходив через ПСО (пункт санітарної обробки)[8]. Військовослужбовці 4-го заправочного відділення, які мали контакти з токсичним ракетним паливом отримували додаткове харчування і за 10 місячний період після роботи з паливом в обов'язковому поряду направлялися у Лебединський військовий шпиталь в/ч 93775 (м. Лебедин)[3][9] для проходження профілактичних процедур. При кожному випадку відкриття паливного сховища ракетного топлива персонал користувався прибором хімічної розвідки (ПХР)[10] та ізоляційними протигазами (ИП-46)[8].

1. піддполковник Панфиленко Сергій Вікторович 06.1964 — 11.1968

2. підполковник Семенов Олександр Григорович 11.1968 — 11.1969

3. підполковник Меліхов Юрій Михайлович 11.1969 — 05.1971[11]

4. майор Ремизов Юрій Іванович 05.1971 — 1974

5. підполковник Нікітін Сергій Михайлович 1974—1977

6. майор Губін Юрій Михайлович 1977 — 09.1981

7. підполковник Ницак Валерий Ємельянович 09.1981 — 1984

8. майор Варенников Олександр Александрович 1985 — 09.1986

9. майор Потапенко Юрий Павлович 09.1986 — 12.1988

10. майор Куприянов Микола Миколайович 12.1988 — 09.1990

11. майор Яруллін 09.1990 — 12.1992[12]

Дивізіон ділився на дві зони: житлову та бойову. Прохід в житлову зону здійснювався через контрольно-пропускну прохідну, а в бойову зону через контрольно-пропускний пункт. Дотримання спеціального допуску та інші відповідні завдання виконувала РЕМЗ (рота електо-мінних загороджень). Бойова зона була огорожена колючою проволокою в декілька рядів, і на одному з них постійно знаходтлася перемінна напруга величиною 1200 вольт[13].

Дивізіон постійно знаходився на бойовому чергуванні. Спочатку дивізіон був націлений на Туреччину, а після виходу Туреччини з НАТО в 1969 році пускова установка була перенацілена на Західну Європу[13].

На території дивізіону розташована окрема військова частина, яка повністю відповідала за регламент та збереження бойової частини. В народі їх називали «головастиками»[14].

До особового складу військовослужбовців строкової служби мобілізовувалися представники усіх республік Радянського Союзу. При звільнені в запас «дембелів» відправляли колективно вантажними автомобілями на залізничну станцію Хутір-Михайлівський, відстань до якої від території колишнього дивізіону складає приблизно 63 км[15].

• У 1967 році провели пуски ракет: 27.05.1967 року 9-а батарея, гвардії майор Ромашов В. Л. (командир батареї), оцінка — «добре»[5].
• У 1967 році провели пуски ракет: 25.03.1969 року 10-а батарея, гвардії капітан Скрипка В. І. (командир батареї), оцінка — «відмінно»[5].

• На південно-східній стороні від колишнього розміщення дивізіону на відстані приблизно 1,5 км пролягає автошлях М02[16] (автомобільний шлях міжнародного значення на території України. Проходить територією Чернігівської та Сумської областей. Збігається з частиною Європейського автомобільного маршруту E101 (Москва — Київ).)
• У 1970 році напередодні 100-річчя дня народження В. І. Леніна у місті Глухові в будинку офіцерів проходила урочиста зустріч представників особового складу 668-го ракетного полку та трьох ракетних дивізіонів з генералом армії Куліковим Віктором Георгійовичем, головнокомандувачем Групи Радянських військ у Німеччині, Депутатом Верховної ради СРСР 7-го скликання (Спогади ветерана ракетних військ стратегічного призначення України гвардії старшого сержанта Синицького М. Й.).