37-мм зенітна гармата SKC/30

На початку 30—х років 20 століття компанії «Krupp» і «Rheinmetall» проводили дослідження для пошуку кращої гармати ППО здатної боротися з новими швидкісними літаками. Ґрунтуючись на випробуваннях різних гармат військ ППО фірмою «Rheinmetall» була створена 37 мм скорострільна гармата (SK) C/30. У 34-му році ця гармата пішла в масове виробництво. Вона стала першою 37 мм зенітної гарматою, що надійшла на озброєння німецького флоту. Букви «SK» в назві гармати означали «Schiffskanone» (корабельна гармата), а «C» — «Construktionsjahr» (рік побудови чи модельний рік) із зазначенням через дріб двох останніх цифр року.

У літературі її часто називають автоматом, хоча це не так. Гармата була всього лише напівавтоматичною, тобто кожен снаряд заряджався вручну. Це обмежувало практичну швидкострільність 30—40 пострілами в хвилину (що було набагато гірше, ніж 80-100 пострілів за хвилину у її сучасниці — 40-мм зенітної гармати «Бофорс»). Технічна швидкострільність гармати складала 160 пострілів за хвилину, але на практиці вдавалося отримати не більше 80 пострілів за хвилину, а найчастіше — ще нижче. Результат був обумовлений проблемами, що виникають при ручному заряджанні і тренованістю розрахунку. Зате завдяки надзвичайно довгому стволу снаряд мав високу початкову швидкість, дальність стрільби і досяжність по висоті. Напівавтоматична 37 мм гармата SK C/30 (3,7 cm Flak L/83, істинний калібр — 36,75 мм) мала повну довжину 83 калібри при довжині ствола у 80 калібрів.

Гармата встановлювалася в відкритих спарених установках Dop. LC/30 і була стабілізована в трьох площинах. Загальна маса установки досягала 3670 кг, з них 630 кг доводилося на механізм стабілізації. Кути вертикального наведення становили від -9° до +85 °, в горизонтальній площині забезпечувався круговий обстріл. Гармата стріляла снарядом масою 0,742 кг.

Гармата мала цілісний ствол з 16 правими нарізами прогресивного типу — крок змінювався від 1/50 у казенній частині до 1/35 у дульного зрізу; ширина нарізів — 4,75 мм, глибина — 0,55 мм. Затвор — вертикально-ковзний клиновий. Гармата мала гідравлічний противідкатний механізм і пружинний накатник. Відкат при пострілі — 335 мм.

У 37-мм гарматах SK C/30 використовувалася патронна система заряджання. Снаряд і заряд поміщалися в латунній гільзі вагою 0,97 кг і довжиною 381 мм. Заряд містив 0,365 кг пороху RP C/32 (в ході війни перейшли на порох RP C/38N). Загальна довжина унітарного патрона — 516,5 мм. У гарматах SK C/30 було два типи трасуючих ОФ патронів: 3,7 см BrSprgr Patr 40 L/4.1 Lh 37M (осколково-фугасний з запальним складом) і 3,7 см Sprgr Patr 40 L/4.1 Lh 37 (осколково-фугасний без запального складу). У всьому іншому, крім складу ВР ці патрони були ідентичні. Трасери могли бути червоними, жовтими або білими і були відзначені на оболонці снаряда смугою фарби відповідного кольору. Снаряд важив близько 1,78 кг. Бронебійний снаряд з ковпачком і балістичним наконечником трасера ​​не мав. Номенклатура боєприпасів дозволяла вести вогонь як по повітряних, так і по морських цілях. Снаряди від 3,7 см SK C/30 були не взаємозамінні з іншими сухопутними зенітними гарматами через більший розмір гільзи.

37-мм зенітки могли встановлюватися в одинарних Einh.LC/34 (Einheitslafette C/34 — універсальний одногарматний лафет моделі 34-го року) або спарених Dopp.LC/30 (Doppellafette С / 30 — двогарматинй лафет моделі 30 року) установках, що забезпечують вертикальне наведення в межах -10+85 град. Для використання на підводних човнах була створена модифікація гармати 3,7 cm SK C/30U, що встановлюється на лафет Ubts.LC/39.

Кут підвищення установок:

• Dopp .LC/30: -10…+85°
• Einh.LC/34: -10…+80°
• Ubts.LC/39: -10…+90°

Вага установок:

• Dopp .LC/30: 3,67 т
• Einh.LC/34: 2 т
• Ubts.LC/39: 1,45 т

Установка Einh. LC/34 використовувалася на великих кораблях Крігсмаріне, таких як Schnellboot, F—boot, тральщики. Дуже часто їх встановлювали і на суші на додаток до наявних гармат ППО портів. Деякі гармати мали сталевий 8-мм щит. Установка Dopp. LC/30 застосовувалися практично на всіх флотських міноносцях, крейсерах і лінкорах Німеччини під час Другої світової війни. Крім німецьких судів, деяка частина гармата була експортована в Іспанію. Ніякої броньованого захисту установки спочатку не мали, не рахуючи 14—20 мм «брустверів» зі сталі Ww, утворених огорожею позицій зеніток на крейсерах і лінкорах. Однак з 1942—1943 року ці установки стали оснащуватися щитами з 8 мм сталі.

На початку Другої світової війни 3,7 cm SKC / 30 була основним засобом ближньої ППО кораблів Крігсмаріне. На лінкорах було по 8 спарених установок, на важких крейсерах по 6, на легких крейсерах по 4. Есмінці мали по 2 такі системи, міноносці по 1. Також, дана гармата використовувалося на U-boat (в модифікації LC/39) і на S-Boat (в модифікації LC/34). Дана зенітна гармата повинна була стояти на озброєнні авіаносця «Граф Цепелін», але так і не потрапила на нього, в зв'язку з закриттям проекту

Незважаючи на зазначені недоліки, ця 37 мм гармата для свого часу представляла значну силу. Однак низька швидкострільність напівавтоматичної гармати сильно позначалася на ефективності ППО кораблів. Через ці причини в ході війни їх почали замінювати на 37 мм автоматичні гармати моделей KM42 і KM43, і практично до 1943—1944 рр. зникли з кораблів Крігсмаріне.

Campbell J. Naval weapons of World War Two. — Annapolis, Maryland : Naval Institute Press, 1985. — 403 с. — ISBN 0-87021-459-4.

• SKC/30 on navweaps.com
• SKC/30 on wiki.wargaming.net