Ae/Be-зорі Гербіга

Ae/Be-зоря Гербіга (HABe) — молода зоря (<10 мільйонів років) спектрального класу A або B. Такі зорі все ще оточені газо-пиловою оболонкою та деколи мають навколозоряні диски.[1] У їх спектрі наявні лінії випромінювання водню та кальцію, а маса становить 2-8 мас Сонця. Вони все ще перебувають на стадії гравітаційного стиснення еволюції зірок та лише наближаються до головної послідовності (тобто, в них ще не розпочалися ядерні реакції за участі водню в ядрі). На діаграмі Герцшпрунга—Рассела такі зорі розташовані справа від головної послідовності.

Ae/Be-зоря Гербіга V1025 Тільця, сфотографована у «Mount Lemmon SkyCenter»

Вони отримали свою назву на честь американського астронома Джорджа Гербіґа, який вперше виокремив їх серед інших зір 1960 року. Початковими критеріями Гербіґа були:

• спектральний клас вищий від F0 (для виключення зір типу Т Тельця),
• наявність ліній емісії Бальмера у спектрі випромінювання (щоб були схожі на зорі типу T Тельця),
• розташування (принаймні в проекції на небесну сферу) в межах темної міжзоряної хмари (щоб відібрати дуже молоді зорі поряд з місцем їх народження),
• підсвічування розташованої неподалік яскравої відбивної туманності (для гарантування наявності фізичного зв'язку з місцем формування зір).

Оскільки сьогодні відомо декілька ізольованих Ae/Be-зір Гербіга (тобто, не пов'язаних з темними хмарами або туманностями), більш надійними критеріями віднесення до цього класу є:

• спектральний клас вищий від F0 ,
• наявність ліній емісії Бальмера у спектрі випромінювання,
• надлишок випромінювання в інфрачервоних хвилях (у порівнянні з нормальними зорями) завдяки оточуючому міжзоряному пилу (для того, щоб відрізнити їх від класичних Be-зір, які мають надлишок інфрачервоного випромінювання через вільне-вільне випромінювання).

Деколи Ae/Be-зорі Гербіга мають суттєву змінність світності, причиною якої вважається наявність конденсацій речовини (протопланет та планетозималей) у навколозоряному диску. На стадії найменшої світності світло від зорі стає блакитнішим та лінійно-поляризованим (коли щільна конденсація закриває пряме світло зорі, зростає відносна частка світла, відбитого від диску, — ефект, схожий на походження блакитного кольору земного неба).