Avions Voisin Laboratoire

Гран-Прі Ліону 1922 виграли гоночні автомобілі С3 спроектовані Габріелем Вуазеном, яким організатори гонки заборонили брати участь наступного року через невідповідність вимогам регламенту. У відповідь Г. Вуазен разом з Андре Лефевром створили нову модель С6 до наступного року. Ще не доведений 6-циліндровий безклапанний мотор Моріса Бернара розвивав потужність 75-80 к.с., при тому що на машинах конкурентів стояли мотори потужністю 90 к.с. (Benz), 100 к.с. (Bugatti), 102 к.с. (Sunbeam), 140 к.с. (Fiat).

Для компенсації браку потужності було створено легкий кузов з склеєних дерев'яних дощок ясеня, покритих алюмінієвими листами. Кузов одним з перших отримав аеродинамічну форму клина (оберненого крила) з широко розставленими передніми колесами і схованими у корпусі задніми. Для полегшення ваги авто був відсутній задній диференціал, а коробка передач розміщувалась за кабіною. Для кращого охолодження мотора на носі авто розміщувався пропелер, що крутив водяну помпу приводу охолодження. Незвичною була зрізана форма керма з прямими вставками. Разом з тим машина поступалась у швидкості лідерам, що розвивали швидкість до 200 км/год.

На Гран-Прі Франції 1923 стартували 4 С6 з водіями Артуром Дюре, Андре Лефевром, Анрі Руж'є і Андре Морелю. Через технічні дефекти мотора на гонці 1923 три машини С6 не дійшли до фінішу, а четверта Андре Лефевра зайняла п'яте місце, відставши на годину від переможця на Sunbeam. Цікаво, що за Лефевром ніхто не фінішував, бо решта машин також вибула з гонки. На наступній гонці у Монці машини не зайняли призових місць. Тоді на машини встановили нові мотори об'ємом 4 л і продали охочим брати участь у гонках.

Репліку С6 виготовив Філіп Мош завдяки підтримці компаній Yacco, Michelin (1992), яка бере участь у гонках ретро-авто.[1]

• BELLU Serge. Gabriel Voisin, Journal d'un iconoclaste. ETAI. ISBN 978-2-7268-9726-3[2]

• Avions Voisin C6 laboratoire (1923) (англ.)
• Voisin C6 Laboratoire Replica. (англ.)
• 1923, Voisin
• Voisin C6 Laboratoire avec Propeller (англ.)