C/2012 S1 (ISON)

Комета була відкрита 21 вересня 2012 любителями астрономії Віталієм Нєвскім (Вітебськ, Білорусь) та Артемом Новічонком (Петрозаводськ, Росія). Відкриття було зроблено за допомогою 40-см рефлектора зі світосилою f/3 + ПЗЗ, встановленого на обсерваторії проекту ISON (англ. International Scientific Optical Network, Міжнародна Наукова Оптична Мережа) біля Кисловодська, Росія (код Центру Малих Планет «D00»)[5] і програми автоматизованого відкриття астероїдів і комет CoLiTec, що розроблена групою українських програмістів з Харкова та Криму.

На момент відкриття комета мала 18 зоряну величину і володіла комою діаметром 10 кутових секунд, що відповідає 50 тис. км на відстані в 6,75 а. о. Найбільш ймовірний діаметр ядра комети становить 3 км. Згодом зображення комети були виявлені на більш ранніх знімках обсерваторій Маунт-Леммон (отриманих 28 грудня 2011) і Pan-STARRS (отриманих 28 січня 2012 року), що дозволило значно уточнити орбіту комети. 24 вересня був опублікований циркуляр Центру малих планет з першими достовірними орбітальними даними нової комети.[5]

Ім'я комети просто «C/2012 S1», приставка «(ISON)» означає лише організацію, де було здійснене відкриття — обсерваторію проекту ISON. Якщо б організація виявила схожу комету наступного дня, її б слід було назвати «C/2012 S2 (ISON)». Незважаючи на це, деякі медіа ресурси розцінили приставку як кодове ім'я самої комети — «Ison»[6][7][8].

Позиція комети на орбіті 11 грудня 2013 після перигелію.

Комета C/2012 S1 (ISON) досягне свого перигелію (найбільшого зближення із Сонцем) 28 листопада 2013 року на відстані в 0,012 а.о. (1,8 млн км) від центра світила[2][9]. Враховуючи той факт, що радіус Сонця становить 695.500 км, комета пролетить приблизно в 1,1 млн км від сонячної поверхні. Орбіта комети близька до параболічної, що може вказувати на походження небесного тіла із Хмари Оорта[10][11].

Космічний зонд NASA Deep Impact, який 17-18 січня 2013 року спостерігав за кометою на рекордній для себе відстані в 793 млн км, показав, що хвіст комети на цей час становив понад 64,000 км.[12]

1 жовтня 2013 року комета наблизиться до Марсу на 0,072 а.о., а 26 грудня 2013 — до Землі на відстані 0,43 а.о.[9] Деякі орбітальні елементи комети подібні до таких Великої комети 1680 року, що може означати, що дві комети є фрагментами одного небесного тіла[13]. Земля, як очікується, пройде орбітою комети 14-15 січня 2014 року, існують шанси утворення метеоритного дощу[14].

Шлях комети на зоряному небі із 19 листопада по 12 грудня 2013 року.

На час відкриття, комета мала близько 18,8 зоряної величини, що недоступно для спостереження неозброєним оком, але достатньо для любителів із великими телескопами.[15][16] За зразком інших комет, яскравість C/2012 S1 буде поступово наростати під час наближення до Сонця і поступово згасати після витку навколо світила на шляху до віддалених районів Сонячної системи. Починаючи із серпня 2013 року, комету можна буде побачити через невеликі телескопи або біноклі. В кінці жовтня чи на початку листопада 2013 року C/2012 S1 стане видимою і для неозброєного ока і залишатиметься такою до середини січня 2014 року.[16][10]

В жовтні комета пройде сузір'я Лева, біля найяскравішої зірки сузір'я Регул, потім пролетить біля Марсу в нічному небі і ці яскравіші об'єкти можуть допомогти легше відшукати комету.[15] В кінці листопада комета досягне свого перигелію і стане надзвичайно яскравим об'єктом на небі, якщо C/2012 S1 залишиться неушкодженою, то на короткий час, можливо, стане яскравішою за повний Місяць.[11][10] При максимальному наближенні до Сонця, комету можна буде розгледіти і вдень, хоча елонгація в 1° утруднить спостереження через сонячне світло. При віддаленні від Сонця, комета буде тьмяніти і в грудні 2013 року буде видною із обох півкуль Землі, можливо із довгим хвостом.[15]

Передбачити яскравість комети важко, особливо для таких, які проходять близько до Сонця через інтенсивність сонячного випромінювання та невизначеність складу C/2012 S1 (ISON). Якщо комета вперше влітає у внутрішню область Сонячної системи з хмари Оорта, то летючі речовини її льодяного ядра ще не були потривожені і ніколи не піддавалися серйозному впливу (тепловому і гравітаційному), із чого випливає велика невизначеність поведінки ядра поблизу Сонця. Якщо речовина виявиться крихкою, ядро може зруйнуватися задовго до перигелію.[17][18]

Комети Kohoutek та C/1999 S4 не виправдали очікувань астрономів, але якщо C/2012 S1 (ISON) вціліє, то вона може бути схожою та Велику комету 1680 року, Велику комету 2007 року чи комету C/2011 W3 (Lovejoy).[19][20] Найяскравішою кометою із 1935 року була комета Ікея — Секі в 1965 році із зоряною величиною −10.[21]

За даними кометних спостережень, використовуючи радіотелескоп ALMA (Atacama Large Millimeter/Submillimeter Array) був виміряний детальний розподіл HCN, HNC, Н₂СО і пилу всередині кометної коми С/2012 S1 (ISON), коли комета знаходилась на геліоцентричній відстані 0.54 а.о. HCN виходить приблизно з ядра з в основному сферично симетричним просторовим розподілом й однорідним витоком. Витік HNC масивний і асиметричний і передбачає джерело, що знаходиться в комі. Масштабна довжина передбачуваних Н₂СО батьківських частинок виявилась порядку кількох сотень кілометрів. Опалення та фотоліз вогнетривких матеріалів, таких як пилові частинки, полімерів та інших макромолекул і їх подальша фрагментація на відстанях ~ 100-10000 км від ядра є найбільш переконливою гіпотезою про походження спостережуваних Н₂СО і HNC. Комета показала компактний, сильно загострений субміліметровий континуум і додаткову, більш слабку хвостоподібну структуру, направлену протилежно напрямку руху комети («пиловий слід»). Кометна субміліметрова емісія завдячує найімовірніше великим, ≥1 мм пиловим частинкам[22].

Результати вчених з України та Білорусі, яким була надана допомога групами метеорних спостережень у всьому світі, підтвердили, що частинки пилу комети ISON, які, ймовірно, утворилися в перигелії, увійшли в атмосферу Землі, як метеорні частинки. 43 метеорні події були записані після аналізу 54000 зображень з 10-17 січня 2014 року[23].

• C/2011 L4 — ще одна комета, яка може стати видимою неозброєним оком весною 2013 року.

{{Navbox with collapsible groups

| name = Комети
| state = autocollapse
| title = Комети
| bodyclass = hlist
| selected = 
| basestyle = text-align: center;

| section1 =
|subgroup
| groupstyle = text-align: center;
  | image = 


  | group1 = Властивості
  | list1 =

• Ядро
• Кома
• Хвости
• Антихвіст
• Кометний пил
• Кометний лід
• Метеорний потік

  | group2 = Типи
  | list2 =

• Періодичні
  • Нумеровані
  • Втрачені
  • Довгоперіодичні
  • Галлеївського типу
  • Родини Юпітера
  • Типу Енке
  • Головного пояса
• Неперіодичні
  • Near-parabolic
  • Гіперболічні
  • Невідома орбіта
• Велика комета
• Близькосонячна комета (Крейца)
• Вироджена комета
• Кам'яна комета
• Екзокомета
• [[Міжзоряна комета

  | group3 = Див. також
  | list3 =

• Naming of comets
• Кентаври
• Відкривачі комет
  • LINEAR
• Extraterrestrial atmosphere
• Хмара Оорта
• Малі тіла Сонячної системи
• Астероїд
• Дамоклоїд

  | group4 = Дослідження
  |  list4 =

• Список польотів до комет
• Список комет, відвіданих космічними апаратами

  | group5 = Останні
  | list5 =

• 2I/Борисова
• C/2018 C2 (Lemmon)
• C/2017 U7
• 1I/2017 U1 ʻOumuamua
• C/2016 U1 (NEOWISE)
• C/2015 V4 (PANSTARRS)
• C/2015 G2 (MASTER)
• C/2015 F5 (SWAN-Xingming)
• C/2015 F3
• C/2015 ER61 (PANSTARRS)
• C/2014 Q2 (Лавджоя)
• C/2014 E2 (Jacques)
• C/2013 US10 (Каталіна)
• C/2013 A1 (Сайдинг Спрінг)
• C/2012 S4 (PANSTARRS)
• C/2012 K1 (PANSTARRS)

  | group6 = Культура та
гіпотези
  | list6 =

• Комета з антиречовини
• Комети у фантастиці
• Кометні врожаї

}}

| section2 = Списки комет (більше)
| abbr2 = Lists
| state2 = 

| list2 =