Caenolestes fuliginosus

C. fuliginosus дещо нагадує землерийку й має видовжену мордочку. Блискуча шерсть темно-коричневого або темно-сірого забарвлення, дуже шовковиста; на череві вона дещо світліша; кінчики волосинок мають світліший колір. Порівняно з іншими представниками свого роду, C. fuliginosus має стрункішу конституцію; ці тварини менші за розміром і мають тендітніші черепи. Довжина від носа до хвоста 229–237 мм, темно-коричневий хвіст 107–113 мм, вага в середньому 34–39 грамів. Хвіст напівчіпкий і допомагає лазити, хоча його не можна використовувати для підтримки всієї ваги тіла. Очі в ценолестів малі й зір поганий. Мають чутливі вібриси[1]

Живе на висотах 1600–4000 метрів. Населяє середовища від високих вологих лісів (з навісом крон чи без нього) до густих чагарників і пасовищ, переважно в екосистемах парамо та верхньогірських лісів по всьому ареалу[2].

Цей вид переважно веде солітарний нічний спосіб життя, харчується комахами, дощовими та плоскими червами й додатково членистоногими як личинками, так і дорослими особинами, також у раціоні присутні багатоніжки, павуки, рослинність і дрібні хребетні, як от молоді миші. Це наземні тварини, але вправні дереволази. Вони добувають їжу в моху і листовій підстилці. Знайшовши їжу вони маніпулюють і споживають її передніми лапами з положення напівсидячи. Вдень знаходять притулок під корінням дерев. Ймовірними хижаками для C. fuliginosus можуть бути Leopardus jacobita, Leopardus colocolo, Lycalopex culpaeus, Puma concolor[1][2].

Наразі немає інформації про систему спарювання в цього виду. Ці тварини, ймовірно, мають один річний сезон розмноження з лютого по серпень[1].

Серйозних загроз немає; однак місцевість проживання активно використовується для випасу худоби[2].

Цей вид трапляється в кількох заповідних територіях. Він був занесений до Червоного списку Венесуели як уразливий[2].

Внутрішньородинна кладограма за джерелом[3]: