Codex Vaticanus Latinus 3868

Манускрипт був створений у Корве бл. 825 року писарем на ім'я Ґродгаріус.[1] Ілюстрації були виконані трьома митцями, одного з яких звали Адельрікус.[2] Кодекс містить ілюстрації 141 сцени. Бернхард Бішофф датував манускрипт між 820–830 роками н. е.[2]

Кодекс є прикладом Каролінзького мистецтва, однак ілюстрації наслідують античний зразок.[2]

З 19-го сторіччя багато науковців намагались визначитись з віком зразка, з якого був списаний Кодекс 3868. Відповідно до Вайцмана, Ватиканський теренцій є найбільш точною копією манускрипту пізньої Античної доби.[2] На основі даних історико-мистецького аналізу оригінальний манускрипт був датований 5-м сторіччям н. е. Вайцманом, Кьолером та Мютерліхом.[3] Художник манускрипту навчався у греко-азіатській манері.[4] Ця точка зору панувала до Другої світової війни.

В 1960-х роках був проведений більш детальний історико-мистецький аналіз. Малюнки жіночих масок були порівняні з трьома жіночими масками, датованими між бл. 242 — бл. 267 р.н. е., а зачіска портрета Теренція схожа на популярну у імператорів Риму між 238 та 249 роками. На основі цього зроблено припущення, що зразком до Ватиканського теренція виступив манускрипт 3-го сторіччя.[5]

Цитування

Бібліографія

• Colman, George, ред. (1768). The Comedies of Terence. London.
• Dodwell, Charles R. (2000). Anglo-Saxon Gestures and the Roman Stage. Cambridge University Press. с. 1–21. ISBN 978-0-521-66188-1. Процитовано 4 April 2012.
• Morey, Charles R. (1931). The Vatican Terence. Classical Philology 26 (4): 374–385. JSTOR 265109. doi:10.1086/361395. Процитовано 4 квітня 2012.

• Phormio. Translated into English prose by M.H. Morgan, with a new prologue by J.B. Greenough, and with the Vatican miniatures accurately reproduced for the first time (1894) Cambridge.

• «The most ingenious and expressive work of narrative art known from all of Late Antiquity» (820) 2004–2012 Jeremy Norman & Co., Inc.