Diners Club International

Diners Club International (заснована як англ. Diners Club) — компанія, що випускає пластикові картки. Заснована 28 січня 1950 Френком К. Макнамарою, Альфредом Блумінгдейлом і Ральфом Снайдером. Після свого утворення стала першою в світі незалежною кредитною компанією, яка почала працювати з кредитними картками, орієнтованими в першу чергу для оплати подорожей та розваг.[1]

Diners Club
Тип Підрозділ Discover Financial
Форма власності публічна компанія
Галузь фінансова
Засновано 1950
Засновник(и) Frank X. McNamara
Ralph Schneider
Alfred Bloomingdale
Штаб-квартира Riverwoods, Іллінойс, США
Продукція кредитні картки
Холдингова компанія Discover Financiald
dinersclub.com
 Diners Club International у Вікісховищі

Історія

У 1949 Френк Макнамара, директор кредитної компанії Hamilton Credit Corporation, не зміг розплатитися за вечерю в нью-йоркському ресторані, оскільки виявив, що залишив гаманець в іншому піджаку. Результатом незручної ситуації стала ідея заснувати англ. Diners Club - клуб ресторанних завсідників. Мета — дати можливість відвідувачам не обмежуватися готівкою, яка у них є при собі.

Суть: клуб видає своїм членам кредитні картки для розрахунку в ресторанах, які уклали з ним договір; виступає поручителем за зобов'язаннями своїх членів перед торговими партнерами та оплачує виставлені рахунки; члени клубу раз на місяць отримують виписку по виконаних транзакціях і протягом двох тижнів виплачують клубу всю суму. При цьому частину операційних витрат повинен нести партнер клубу (картка збільшує його виручку за відсутності ризику), для чого була введена комісія (5-7% від суми покупки), яку виплачував продавець, який приймає картку, її емітенту, і щорічний збір за випуск та обслуговування картки ($5). Компанія Diners Club почала свою діяльність 28 січня 1950 з початковим капіталом в 75 тис. $ [2].

Картки являли собою паперовий прямокутник та спочатку поширювалися серед постійних клієнтів ресторанів та друзів засновників. До кінця 1950 в компанії було близько 20 тис. клієнтів, картки приймалися в 285 ресторанах.

З середини 1950-х компанія почала міжнародну діяльність, ставши першою міжнародною платіжною системою, що працює з кредитними картками.

У 1955 компанія Diners Club вийшла на Американську фондову біржу.

У 1981 Diners Club придбана Сітібанком, що входять в Citigroup.

У 2004 почалася співпраця між Diners Club і MasterCard. Пластикові картки Diners Club, випущені в США і Канаді, отримали логотип MasterCard та 16-значний номер рахунку. Вони можуть використовуватися в будь-якій точці, що приймає картки MasterCard.

1 липня 2008 Diners Club International продана за 165 млн. $ компанії Discover Financial Services.

Придбання Банком Монреаля

У листопаді 2009 Сітібанк оголосив, що північноамериканська франшиза Diners Club International буде продана Bank of Montreal. Угода давала Банку Монреаля ексклюзивні права на видачу карток Diners в США і Канаді. У той час банк повідомляв, що Diners Club добре вписується в існуючий бізнес комерційних карток, додаючи, що комерційні картки залишаються одним з найбільш швидко зростаючих сегментів в бізнесі кредитних карток.[3]

Швейцарська та німецька франшиза

По угоді, закритою 6 серпня 2010, Сітібанк продав швейцарську та німецьку франшизи приватній інвестиційній групі, очолюваною Anthony J. Helbling.[4]

Британська та ірландська франшиза

7 серпня 2012 Citigroup Inc. оголосила про продаж франшизи Diners Club у Великій Британії та Ірландії приватній інвестиційній групі Affiniture Cards Ltd.[5]

Примітки
  1. Diners Club Review. Архів оригіналу за 5 квітня 2013. Процитовано 26 травня 2011.
  2. Юржік, 2007.
  3. BMO to buy Diners Club franchise (requires subscription)
  4. Diners Club Press Release Transition of DC Switzerland and DC Germany to New Ownership
  5. Citi Sheds Diners Club UK Ireland Biz. Community.nasdaq.com. Архів оригіналу за 5 квітня 2013. Процитовано 20 серпня 2012.

Література
  • Павло Юржік. Платіжні картки. Енциклопедія 1870-2006 = Platebni karty: Encyklopedie 1870-2006. — М. : «Альпіна Паблишер», 2007. — 296 с. — ISBN 5-9614-0436-6.

Посилання


This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.