Dominus et deus noster sic fueri iubet
Dominus et deus noster sic fueri iubet — латинський крилатий вислів. Перекладається «Так велить наш пан і бог».
Так можна сказати про наказ (наполегливе прохання) впливової або (іронічно) занадто пихатої людини[1].
Вперше цей вислів зустрічається у творі Светонія «Життя дванадцяти цезарів». У цих словах відбилася схильність до самозвеличення, притаманна римському імператору Доміціану.
З не меншою гординею він почав якось урядовий лист від імені прокураторів такими словами: "Государ наш і бог велить (лат. Dominus et deus noster sic fueri iubet) … " — і з тих пір повелося називати його і в письмових і усних повідомленнях тільки так[2].
Від лат. dominus виводиться домінат — необмежена монархія, встановлена в Римі за правління імператора Діоклетіана[1]. В результаті «лат. Dominus et deus» стало офіційним зверненням до імператора.
Примітки
- Цыбульник Ю. С. Крылатые латинские выражения. — М.: ООО «Издательство АСТ», 2003. — С. 68. — 830 с. — isbn 5-17-016376-2.
- Гай Светоний Транквилл. Домициан, 13 // Жизнь двенадцати цезарей. — М.: «Наука», 1964. — С. 217. — 376 с. — (Серия Литературные памятники).