I-11

Корабель спорудили на верфі компанії Kawasaki у Кобе. Човни типу A, підтипу A1 (він же клас I-9), до яких відносився I-11, мали великі розміри (їх надводна водотоннажність перевищувала підводний показник океанських підводних човнів США) та могли нести розвідувальний літак.

I-11 завершили у травні 1942-го та включили до 3-ї флотилії підводних човнів.

7 – 16 червня 1942-го човен перейшов до атолу Кваджалейн (Маршаллові острови), де продовжив тренування.

9 липня 1942-го І-11 вирушив у похід до східного узбережжя Австралії. 20 липня за кілька десятків кілометрів від затоки Джервіс-Бей (дещо південніше від Сіднею) човен торпедував та потопив грецький пароплав George S. Livanos, який перевозив 87 армійських автомобілів. Наступного дня в тому ж районі І-11 потопив американське вантажне судно Coast Farmer.

22 липня за три сотні кілометрів південніше від Сіднею І-11 торпедував та потопив вантажне судно типу «Ліберті» William Dawes, яке перевозило понад дві сотні автомобілів (переважно легких). Того ж дня австралійський літак Bristol Beaufort безрезультатно атакував у цьому районі підводний човен, ймовірно, І-11.

27 липня човен невдало атакував вантажне судно, а через дві доби сам вчасно занурився та уникнув ураження при атаці чергового Bristol Beaufort.

Продовжуючи рух на південь, 1 серпня І-11 досягнув входу до Бассової протоки, після чого рушив у зворотній шлях та 11 серпня прибув на Трук (Каролінські острови), де ще до війни японські ВМФ створили свою головну базу у цьому регіоні, з якої до лютого 1944-го провадились операції у цілому ряді архіпелагів.

7 серпня 1942-го, ще до прибуття І-11 на базу, союзники висадились на сході Соломонових островів, що започаткувало шестимісячну битву за Гуадалканал. Як наслідок 20 серпня човен вийшов у новий похід із завданням патрулювати в районі на південний схід від цих островів. 31 серпня І-11 безрезультатно атакував транспорт з ескортом, а біля полудня 6 серпня дещо менш ніж за три сотні кілометрів на південь від острова Сан-Кристобаль перехопив велике з’єднання бойових кораблів. Човну вдалось прослизнути через завісу есмінців та випустити чотири торпеди. Втім, один з патрульних літаків помітив у воді предмет, який спершу прийняв за бойову рубку підводного човна, та скинув глибинну бомбу, котра викликала детонацію двох торпед. Ще одна торпеда пройшла за чотири сотні метрів від лінкора «Норт-Кароліна» та не поцілила у авіаносець «Хорнет» (обидва названі американські кораблі після надходження повідомлень про атаку виконували маневри ухилення).

Через якийсь час есмінець USS Russell встановив контакт із зануреною ціллю та скинув серію глибинних бомб. І-11 отримала значні пошкодження та занурилась до 149 метрів (при нормальній максимальній глибині у 100 метрів), на човні вийшли з ладу більшість акумуляторних батарей, почав виділятись хлор. Проте екіпажу у підсумку вдалось відновити електропостачання і через сім годин після атаки І-11 сплив на поверхню. Він втратив здатність занурюватись і попрямував на Трук у надводному положенні. 7 вересня І-11 атакував літаючий човен «Каталіна», але скинуті ним бомби не завдали додаткових ушкоджень. Ще один безрезультатний напад «Каталіни» І-11 пережив наступного дня. 11 вересня човен зміг добратись до Труку.

15 – 23 вересня І-11 перейшов у надводному положенні до Куре, де кілька місяців проходив ремонт. Нарешті, 9 січня 1943-го човен вирушив до району бойових дій та 15 січня прибув на Трук.

19 січня 1943-го І-11 вийшов із Труку, маючи першочергове завдання прикривати евакуацію японських сил з Гуадалканалу. Первісно він мав діяти між цим островом та островами Реннел, але вже 23 січня отримав наказ прямувати в район на схід від острова Сан-Крістобаль. 7 лютого з човна помітили ворожий авіаносець (ймовірно, USS Suwannee), проте торпедна атака по ньому виявилась невдалою.

По завершенні евакуації Гуадалканалу, І-11 вирушив до Нової Каледонії. 23 лютого літак з човна провів рекогносцирування Нумеа, повідомивши про наявність тут авіаносця, двох лінкорів та інших бойових кораблів. 1 березня провели ще один розвідувальний політ, на цей раз над аеродромами на островах Честерфільд (невеликий архіпелаг у Кораловому морі дещо більш ніж за п’ять сотень кілометрів на північний захід від Нової Каледонії). На цей раз під час підйому літака з води він був пошкоджений.

10 березня човен повернувся на Трук.

10 квітня 1943-го І-11 вийшов у черговий похід із завданням діяти проти судноплавства біля східного узбережжя Австралії. Під час цього походу човен двічі невдало атакував ворожі судна, а 10 червня повернувся на Трук.

1 липня 1943-го І-11 вирушив з Труку в район Нової Каледонії. 20 липня приблизно посередині між цим островом та Сан-Крістобалем, за три сотні кілометрів на захід від острова Еспіриту-Санто (Нові Гебриди), І-11 перестрів загін із кількох кораблів союзників, який йшов протичовновим зигзагом. Човну вдалось поцілити однією торпедою австралійський легкий крейсер HMAS Hobart, який зазнав серйозних ушкоджень та тимчасово втратив енергопостачання і здатність до кермування. Крім того, з числа екіпажу крейсера загинуло 13 моряків. Після відновлення енергопостачання Hobart зміг дійти до Еспіриту-Санто, звідки потім вирушив до Сіднею, де проходив ремонт майже 1,5 роки.

25 липня літак з І-11 провів рекогносцирування Нумеа та доповів про виявлення крейсерів та інших кораблів.

11 серпня в районі за півсотні кілометрів від Нумеа човен поцілив торпедою судно типу «Ліберті» Matthew Lyon, якому, втім, вдалось самостійно добратись до Еспіриту-Санто (первісно сильно пошкоджене Matthew Lyon збирались здати на злам, проте у підсумку перетворили його на судно для перевезення протичовнових сіток USS Zebra).

13 вересня І-11 повернувся на Трук, звідки 18 – 26 вересня перейшов до Куре для ремонту. У середині грудня човен повернувся на Трук.

21 грудня 1943-го І-11 вийшов із завданням діяти в районах островів Елліс, Самоа, Фіджі і Тонга.

31 грудня човен провів рекогносцирування через перископ атолу Фунафуті (острови Елліс) та доповів про виявлення тут кількох лінкорів та крейсерів. Після цього І-11 отримав наказ прротидіяти проти ворожому судноплавству, а на початку лютого 1944-го повторно рекогносцирувати Фунафуті.

Більше від І-11 повідомлень не надходило. Існують припущення, що човен міг загинути на міні, виставленій мінним загороджувачем USS Terror (останній у листопаді 1943-го провів кампанію з виставлення мін на Фунафуті за допомогою мілководних суден).[1]