I-19

Корабель спорудили на верфі компанії Mitsubishi у Кобе. Човни типу B, підтипу B1 (він же клас I-15), до яких відносився I-19, мали великі розміри (їх надводна водотоннажність перевищувала підводний показник океанських підводних човнів США) та могли нести розвідувальний літак або, після переобладнання, міні-субмарину для диверсійних операцій.

I-19 завершили в квітні 1941-го та включили до складу 2-ї дивізії підводних човнів. З 11 листопада того ж року I-19 став флагманським кораблем цього загону.  

20 — 23 листопада 1941-го човен перейшов із Йокосуки до затоки Хітокаппу на острові Еторофу (наразі затока Касатка на Ітурупі), маючи на борту літак Watanabe E9W «Слім». 26 листопада I-19  вийшов звідси разом підводними човнами I-21 та I-23, маючи завдання прикривати ударне авіаносне з'єднання, котре повинне було атакувати Перл-Гарбор.

7 грудня, в день нападу на головну базу Тихоокеанського флоту Японії, I-21 патрулював за дві сотні кілометрів на північний схід від острова Оаху. Після атаки всі три підводні човни отримали наказ зібратись в районі за п'ять з половиною сотень кілометрів на схід від острова Мауї.

9 грудня один з підводних човнів виявив авіаносець у супроводі двох крейсерів, після чого I-19 та ще 6 човнів отримали наказ перехопити вороже з'єднання. Щоб виконати наказ вони пішли у надводному положенні, в якому мали доволі високу швидкість, втім, наздогнати «Ентерпрайз» так і не вдалось. Під час погоні 10 грудня I-19 двічі безрезультатно атакували авіаносні літаки.

14 грудня 1941-го, по завершенні погоні за авіаносцем, I-19 та ще 8 підводних човнів перенацілили для дій біля західного узбережжя Америки.

21 грудня I-19 випустив торпеду по норвезькому судну Panama Express, проте промахнувся. Після цього він сплив на поверхню та узявся за переслідування, проте не досягнув успіху (Panama Express переживе війну). 22 грудня біля Пойнт-Аргуельо (Каліфорнія) човен годину переслідував танкер H. M. Storey, після чого дав залп двома торпедами, за якими послідувала третя. Втім, всі вони пройшли повз ціль (H. M. Storey буде потоплений японським підводним човном I-25 в травні 1943-го). Вранці 24 грудня I-19 випустив торпеду по лісовозу Barbara Olson, проте вона пройшла під атакованим судном (у підсумку воно переживе війну та загине вже у 1964 році, коли буде викинуте на узбережжя Перу).[1]

Того ж 24 грудня I-19 нарешті досягнув успіху, коли одна з випущених торпед поцілила лісовоз Absaroka (5698 тон). Останній викинувся на берег біля Форт-Макартур та був втрачений. Переобладнаний патрульний катер USS Amethyst прибув на місце атаки та безрезультатно скинув 32 глибинні бомби.

Під вечір 4 січня 1942-го при поверненні на базу I-19 провів розвідку Перл-Гарбору за допомогою свого літака. При запуску виникла проблема з катапультою і «Слім» опинився у воді біч-о-біч з підводним човном. В цей момент з'явився патрульний катер, після чого I-19 екстрено занурився одночасно зі зльотом гідролітака. Протягом години I-19 ухилявся від ворожого корабля.

Через 2 години та 40 хвилин «Слім» повернувся та доповів, що виявив у Перл-Гарборі авіаносець, 9 крейсерів та 6 менших військових кораблів.

7 та 8 січня I-19 був тричі безрезультатно атакований патрульними літаками PBY «Каталіна», а 15 січня прибув на базу на атолі Кваджалейн (Маршалові острови).

У січні 1942-го японське командування розробило план ще одного обмеженого нальоту на Перл-Гарбор, який мали здійснити два чотирьохмоторні літаючі човни Kawanishi H8K «Емілі». Вони мали вилетіти з бази на атолі Вот'є (Маршалові острови), приземлитись в районі атолу Френч-Фрігейт-Шолс (дев'ятсот кілометрів на північний захід від Гонолулу) для дозаправки від підводних човнів, після чого продовжити свій рейд.

Під час підготовки операції літаки з американського авіаносця «Ентерпрайз» здійснили 1 лютого атаку на атоли Вот'є та Кваджалейн, при цьому на останньому був потоплений транспорт та пошкоджені легкий крейсер і ще кілька кораблів та суден. Після цього I-19 та ще 8 підводних човнів отримали наказ вийти на перехоплення ворожого авіаносця, що, втім, не призвело до якогось результату.

Тим часом для участі в операції проти Перл-Гарбору відібрали 5 підводних човнів. I-19, I-15 та I-26 дообладнали розмістивши у їх ангарах по шість резервуарів для авіаційного пального. I-9 мала знаходитись між Вот'є та Френч-Фрігейт-Шолс і виконувати функцію маяка, а I-23 повинна була провадити метеорологічну розвідку та, за необхідності, забезпечувати порятунок пілотів в районі самого Перл-Гарбору.

4 березня човни-заправники прибули до Френч-Фрігейт-Шолс, причому I-19 та I-15 визначили як основні, а I-26 як резервний. Після заходу сонця до місця рандеву дістались «Емілі», котрі після дозаправки вилетіли на схід, через сім годин провели бомбардування Гонолулу та повернулись на Маршалові острови. Хоча сама операція пройшла за планом, скинуті бомби не завдали серйозної шкоди запланованим цілям — ремонтним потужностям, де йшло відновлення пошкоджених кораблів.

21 березня I-19 прибув до Йокосуки на ремонт.

15 — 17 травня 1942-го I-19 перейшов на північ Хонсю до військово-морської бази Омінато, а через пару діб вирушив до Алеутських островів разом з I-9, I-15 та I-17. 26 травня він провів рекогносцировку Нікольської затоки на острові Умнак, після чого рушив до острова Богослов, де збирався випустити свій літак у розвідувальний політ. Під час підготовки до запуску раптово з'явився американський бойовий корабель, що примусило I-19 до екстреного занурення, під час якого гідролітак виявився незворотньо пошкодженим.

29 та 30 травня човен із підводного положення провів рекогносцирування Датч-Гарбору. 18 червня I-19 здійснив розвідку затоки Макушин на острові Уналашка, а наступної доби виявив присутність ворожих військ в Оттер-Пойнт на Умнаці.

7 липня I-19 прибув до Йокосуки.

7 серпня 1942-го союзники висадились на сході Соломонових островів, що започаткувало шестимісячну битву за Гуадалканал. 15 серпня I-19 полишив базу та попрямував в район Соломонових островів, маючи на борту літак Yokosuka E14Y «Глен» (того ж дня з Йокосуки до Океанії вирушили ще 4 кораблі зі складу тієї ж 1-ї ескадри підводних човнів — I-9, I-15, I-17 та I-26).

В останній декаді серпня японське командування організувало доставку на Гуадалканал підкріплень, проведення яких вилилось у битву при східних Соломонових островах. Напередодні неї, 23 серпня, I-19, який йшов у надводному положенні, виявив та безуспішно атакував ворожий літак. Під час битви авіаносних з'єднань 24 серпня човен весь день патрулював під водою, а наступного дня виявив авіаносець. I-19 занурився та спробував зайняти положення для атаки, проте  у підсумку не зміг зблизитись на дистанцію торпедного залпу. 26 серпня човен встановив сонарний контакт із загоном авіаносця USS Wasp, проте знову не досяг успіху.

26 серпня I-19 та ще сім підводних човнів отримали наказ зайняти позиції на південь та схід від острова Сан-Крістобаль для перехоплення ворожих комунікацій до Гуадалканалу.

28 серпня літак з I-19 провів розвідку затоки Грасіоза-Бей на острові Нендо (острови Санта-Крус), де виявили есмінець та 6 літаючих човнів. Ввечері 31 серпня I-19 протягом 10 хвилин обстрілював Грасіоза-Бей із гармати.

13 вересня 1942-го за п'ять з половиною сотень кілометрів на південний схід від Гуадалканалу японський розвідувальний літак виявив вороже з'єднання, до складу якого входив авіаносець. Після цього I-19 та ще вісім підводних човнів отримали наказ сформувати патрульну лінію та перехопити цю групу.

15 вересня о 9:50 в районі в районі за дві з половиною сотні кілометрів на південний схід від острова Сан-Крістобаль I-19 встановив сонарний контакт з великим ворожим загоном. Дві сформовані навколо авіаносців Wasp та Hornet групи бойових кораблів прямували на відстані півтора десятки кілометрів одна від одної та забезпечували проведення 6 транспортів з полком морської піхоти на борту від острова Еспіриту-Санто (Нові Гебриди) до Гуадалканалу.

Через годину після встановлення гідроакустичного контакту командир I-19 зміг побачити у перископ ворожі кораблі на відстані 17 км. Загін йшов протичовновим зигзагом і в якийсь момент авіаносець Wasp змінив курс та почав рухатись до I-19. Об 11:45 з підводного човна випустили 6 торпед по цілі, яка в той момент перебувала на дистанції біля 900 метрів. Дві чи три з них поцілили Wasp та викликали пожежу, а інші виявилась на курсі, котрий перетинався із курсом групи авіаносця Hornet. Хоча загрозу помітили з есмінця Lansdowne, проте лінкор North Carolina не встиг ухилитись та об 11:52 був уражений поблизу носової башти головного калібру. Корабель прийняв 4 тисячі тон води, проте більш загрозливих наслідків не настало. Ще одна торпеда об 11:54 потрапила в есмінець O'Brien, а третя пройшла поблизу Hornet.

I-19 занурився на 75 метрів та зайняла позицію в кільватерному струмені авіаносця, що дозволило йому ухилитись від контратаки — кораблі ескорту скинули біля 30 глибинних бомб, проте не змогли уразити підводний човен.

Біля опівдня на Wasp вибухнули ємності з пальним. О 15:20 був відданий наказ полишити корабель, який гине. Після виконання цього наказу есмінець Lansdowne випустив 5 торпед та добив Wasp. Внаслідок атаки на авіаносці загинули 193 особи.

Можливо відзначити, що після битви при Мідвеї американці мали на Тихому океані 4 важкі авіаносця проти 3 у японців. Враховуючи, що 24 серпня в битві у східних Соломонових островів був пошкоджений авіаносець Enterprise (повернувся до зони бойових дій лише в другій половині жовтня), а 31 серпня підводний човен I-26 вивів з ладу Saratoga (вийшов після ремонту з Перл-Гарбору в другій декаді листопада), потоплення Wasp дозволило японським силам на місяць отримати суттєву перевагу у важких авіаносцях, чим вони, втім, так і не змогли скористуватись.

O'Brien незважаючи на отримані пошкодження зміг продовжити рух власним ходом та 16 вересня прибув на Еспіриту-Санто. Тут він пройшов екстрений ремонт, після чого перейшов до Нумеа (Нова Каледонія), де знаходилось ремонтне судно Argonne. 10 жовтня O'Brien вирушив для капітального відновлення на верфі у Сан-Франциско. Після виходу 16 жовтня з Фіджі почався посилений приплив води у корпус корабля і есмінець змінив курс, сподіваючись дійти до Самоа. Втім, вранці 19 жовтня корпус есмінця через отримані пошкодження силового набору та наявні навантаження розколовся навпіл. За дві години по тому корабель затонув, пройшовши від місця ураження торпедою 5600 кілометрів. Всі члені екіпажу були врятовані.

Що стосується I-19, то 20 вересня він полишив район бойового патрулювання та 25 вересня прибув на схід Каролінських островів на атол Трук (ще до війни тут була створена потужна база ВМФ, з якої до лютого 1944-го провадились операції у цілому ряді архіпелагів).

5 жовтня човен вийшов з Труку маючи на борту літак Yokosuka E14Y «Глен». За допомогою останнього 19 жовтня провели розвідку Нумеа, проте прийомі літального апарату на борт він був втрачений.

I-19 безрезультатно патрулював поблизу Нової Каледонії до 12 листопада. Тим часом японське командування організувало великий конвой для доставки підкріплень на Гуадалканал, що призвело до вирішальної битви поблизу цього острова. У ній японці зазнали поразки, а всі транспорти були втрачені (хоча частина з них й змогла викинутись на берег, доправивши, таким чином, хоча б частину підкріплень та вантажів). Враховуючи важку логістичну ситуацію, було вирішено задіяти для перевезень на Гуадалканал підводні човни. Як наслідок, I-19 прибув до якірної стоянки Шортленж — прикритої групою невеликих островів Шортленд акваторії біля південного завершення острова Бугенвіль, де зазвичай відстоювались легкі бойові кораблі та перевалювались вантажі для подальшої відправки далі на схід Соломонових островів.

22 листопада 1942-го I-19 вирушив з району Шортленд разом із I-17.  24 листопада підводні човни досягнули затоки Камімбо-Бей (на західному узбережжі Гуадалканалу поблизу мису Есперанс), проте почате розвантаження було невдовзі перерване через нальот авіації. 27 листопада I-19 повернувся на Шортленд, після чого попрямував на Трук, якого досягнув через три доби.

Враховуючи ризик атак під час розвантаження, японці розробили плавучі гумові контейнери, котрі  могли кріпитись на верхній палубі підводного човна та вивільнятись у підводному положенні з розрахунку, що їх винесе на берег (втім, за можливості ті самі контейнери у пункті призначенні передавали на плавзасоби, що дозволяло уникнути втрат вантажу).

22 грудня I-19 вирушив Трука маючи на борту вантаж у зазначених вище контейнерах. 25 грудня він прибув до району Шортленд, а наступної доби вийшов у другий транспортний рейс до Гуадалканалу. 30 грудня після заходу сонця човен вивантажив у Камімбо-Бей 25 тон, а 1 січня повернувся на Шортленд. В наступні дні I-19 здійснив ще два такі рейси, побувавши біля узбережжя Гуадалканалу 4 січня (вантаж 15 тон) та 9 січня (12 тон).

13 січня човен вирушив з Шортленду на Трук, куди прибув через три доби. Після цього 18 — 25 січня I-19 перейшов до Йокосуки для ремонту, котрий тривав до середини березня (за цей час японці встигли на початку лютого евакуювати залишки гарнізону Гуадалканалу).

24 — 30 березня 1943-го човен перейшов з Йокосуки на Трук, а 4 квітня вирушив до району бойового патрулювання поблизу Нових Гебридів та Фіджі.

29 квітня за сотню кілометрів на південний захід від острова Віті-Леву (Фіджі) I-19 атакував судно типу «Ліберті» Peter Silvester, котре прямувало з острова Еспіриту-Санто (де знаходилась головна база союзників на Нових Гебридах) до Сан-Франциско. Обидві торпеди пройшли під кілем та вибухнули не завдавши пошкоджень (Peter Silvester буде потоплений німецьким підводним човном U-862 у лютому 1945-го).

Наступної доби в районі за дві сотні кілометрів на південь від Віті-Леву човен зустрів інше судно типу «Ліберті» Phoebe A. Heartst (7176 тон), котре без охорони прямувало з Нумеа до Самоа. Після тригодинної погоні I-19 торпедував і потопив його. З 1 по 14 травня весь екіпаж із 56 моряків був врятований, причому 23 з них вдалось самостійно досягнути острова Тофуа.[2]

2 травня, все так же поблизу архіпелагу Фіджі, I-19 торпедував судно типу «Ліберті» William Williams, котре без охорони прямувало із Суви до островів Тонга. Побачивши, що команда перейшла на рятувальні засоби, японський підводний човен полишив район атаки. Після цього моряки з пошкодженого транспорту повернулись на борт та на буксирі у сітьового загороджувача USS Catalpa змогли досягнути Суви 7 травня.[3]

16 травня човен торпедував та потопив судно типу «Ліберті» William K. Vanderbilt (7181 тона), яке знаходилось на шляху від Порт-Віла (острів Ефате) до Суви.[4]

6 червня I-19 повернувся на Трук.

4 липня 1943-го I-19 знову попрямував у той же район, де він діяв під час попереднього походу.

15 липня човен через перископ провів рекогносцирування гавані Луганвіля (острів Еспіриту-Санто), де виявив кораблі, ідентифіковані як авіаносець та два важкі крейсери. Через кілька діб I-19 таким саме чином рекогносцирував фіджійські затоки Нанді-Бей (Вануа-Леву) та Лаутала-Бей (Віті-Леву), доповівши про наявність тут кількох авіаносців та лінійних кораблів. 11 серпня він провів другу рекогносцировку Лаутала-Бей.

13 серпня в районі Фіджі I-19 торпедував судно типу «Ліберті» M. H. DeYoung, котре знаходилось на шляху від Еспіриту-Санто. Торпеда повністю зруйнувала машинне відділення, проте завдяки наявності серед розташованого у трюмі вантажу великого понтону судно не затонуло. В подальшому воно було приведене на буксирі канадського танкеру на Тонга, після чого перетворене на плавучий склад, котрий до кінця війни використовували на Еспіриту-Санто та Філіппінах (в кінці 1940-х цей корпус продали на злам).[5]

9 вересня човен повернувся на Трук.

17 жовтня I-19 вийшов з Труку та невдовзі прибув на атол Кваджелейн, де мав прийняти літак Yokosuka E14Y для проведення розвідки над Перл-Гарбором.

23 жовтня I-19 полишив Кваджелейн маючи першочергове завдання разом з підводними човнами I-35, I-36, I-169 та I-175 діяти проти великого конвою, котрий рухався від Гаваїв. Втім, якихось результатів це не принесло і 13 листопада I-19 попрямував для проведення згаданої вище розвідки.

17 листопада Yokosuka E14Y здійснив політ над Перл-Гарбором, де пілот виявив один авіаносець та один лінійний корабель, після чого вдало приводнився поблизу підводного човна. Втім, через появу патрульного корабля літак не встигли підняти на борт та знищили.

Тим часом 20 листопада американські сили вторгнення, котрі налічували десятки великих бойових кораблів та дві сотні транспортних суден почали операцію по оволодінню островами Гілберта. I-19 та ще 8 підводних човнів отримали наказ атакувати ці сили. Командир I-19 не підтвердив отримання наказу, а остання радіограма з човна надійшла ввечері листопада.

Існує версія, що I-19 загинув в районі островів Гілберта 25 листопада. Ввечері цього дня есмінець USS Radford в районі за сотню кілометрів на захід від атолу Макін встановив радарний контакт з підводним човном, котрий через сорок хвилин занурився. Втім, ще за 10 хвилин есмінець відновив контакт, на цей раз за допомогою сонару, та скинув 7 гдибинних бомб.

Разом з I-19 загинули всі 105 осіб, що перебували на борту.[6]