I-35

Корабель спорудили на верфі Mitsubishi Shipbuilding у Кобе. Човни типу B, підтипу B1 (він же клас I-15), до яких відносився I-17, мали великі розміри (їх надводна водотоннажність перевищувала підводний показник океанських підводних човнів США) та могли нести розвідувальний літак або, після переобладнання, міні-субмарину для диверсійних операцій.

I-35 завершили у серпні 1942-го та включили до флотилії підводних човнів Куре, у складі якої він два з половиною місяці провадив навчання. При цьому 19 вересня був втрачений його літак Yokosuka E14Y1.

15 листопада 1942-го човен включили до Північних сил 5-го Флоту. 28 листопада – 1 грудня він здійснив перехід до ВМБ Омінато на півночі острова Хонсю, а вже наступного дня вирушив до Киски (Алеутські острови), маючи на борту вантаж для гарнізону цього острова. 8 грудня човен прибув на Киску та розвантажився, після чого кілька діб патрулював південніше від острова Амукта. 14 – 20 грудня I-35 здійснив перехід до належного тоді японцям Парамушира (Курильські острови).

25 грудня 1942-го човен вийшов у другий рейс до Киски, розвантажився тут в останній день року, та узявся за патрулювання біля островів Адак та Атту. 17 – 18 січня 1943-го І-35 знову заходив на Киску, після чого продовжив патрулювання південніше від нього. 23 січня човен виявили з японського крейсера та есмінця, які прямували до Киски, та сприйняли за ворожий, що призвело до повернення зазначених надводних кораблів на базу. І-35 ще кілька тижнів перебував в районі Алеутських островів, зокрема, патрулюючи біля острова Амчитка, а в середині лютого виконував завдання з доставки офіцера з Киски на Атту.

В березні 1943-го І-35 побував у Йокосуці, звідки 27 березня вийшов до Парамуширу та далі до Киски (під час цього переходу його включили до складу 15-ї дивізії підводних човнів). 8 квітня І-35 розвантажився у пункті призначення, а 13 числа повернувся на Парамушир.

16 – 24 квітня човен здійснив круговий рейс із вантажем до острова Атту, при цьому розвантаження припало на 20 число місяця. А 27 квітня – 5 травня І-35 провів подібний рейс до Киски, яку відвідав 1 травня.

11 травня 1943-го американці почали операцію по захопленню Атту. І-35 вийшов до цього острова та 15 березня дав торпедний залп по лінкору «Пенсильванія». Торпеди пройшли обабіч десантного транспорту USS J. Franklin Bell (APA-16) та за кормою лінкору, після чого американські есмінці розпочали контратаку та скинули більш ніж півсотні глибинних бомб. І-35 отримав значні пошкодження, але 19 травня зміг повернутись на Парамушир, звідки 27 травня – 2 червня перейшов до Куре, після чого з 17 червня проходив ремонт у Кобе.

У середині вересня 1943-го човен прослідував на острів Трук (Каролінські острови), де знаходилась створена ще до війни потужна база японського ВМФ. 11 жовтня І-35 вийшов на патрулювання до острова Вейк. 23 жовтня він разом з підводними човнами I-35, I-36, I-169 та I-175 отримав першочергове завдання діяти проти великого конвою, котрий рухався від Гаваїв, втім, жодному з них не вдалось досягнути якихось успіхів.

19 листопада човен, який перебував за кількасот кілометрів на південний захід від Гаваїв, отримав наказ рухатись до островів Гілберта, де почало операцію американське угруповання із десятків великих бойових кораблів та двох сотень транспортних суден. 21 листопада з І-35 повідомили про виявлення ворожих сил південно-західніше атолу Тарава, що стало останньою радіограмою човна.

23 листопада західніше Тарави есмінець USS Meade встановив сонарний контакт з підводним човном. Разом з есмінцем USS Fraizer він провів кілька атак глибинними бомбами, що у підсумку примусило І-35 сплисти на поверхню. Тут американські кораблі обстріляли човен артилерією, а Fraizer таранив його, пробивши корпус (але й отримавши при цьому значні пошкодження носової частини). І-35 затонув, при цьому на поверхні залишилось кілька японських моряків. Четверо з них відкрили вогонь по американським рятувальним човнам та були вбиті вогнем у відповідь, ще троє японців погодились здатись.

Разом з I-35 загинули 92 члени екіпажу.[1]