I-55/I-155

І-55 відносився до типу KD3 (підтип KD3A). Його спорудили у 1927 році на верфі ВМФ у Куре та включили до 18-ї дивізії підводних човнів, у складі якої І-55 перебував і на момент вступу Японії у Другу світову війну.

Під час довоєнної служби з кораблем сталось кілька навігаційних інцидентів. Так, 11 липня 1929-го на маневрах в районі Нагасакі І-55, який провадив учбову атаку на важкий крейсер «Кінугаса», зіткнувся зі своєю ціллю та отримав пошкодження обшивки. 10 лютого 1932-го так само на навчаннях біля Нагаски І-55 таранив інший підводний човен І-54, на якому виникли проблеми з кермуванням. Втім, пошкодження обох кораблів були незначними.

23 липня 1936-го на маневрах біля Кюсю флот потрапив під дію тафуну Беппу. І-55 сів на мілину та отримав серйозні пошкодження зовнішнього корпусу. Лише 31 липня після максимального полегшення човен вдалось зняти з грунту та відбуксирувати до Куре на ремонт.

1 грудня 1941-го, за кілька діб до відкриття бойових дій, І-55 вже вирушив з порту Самах (китайський острів Хайнань) до визначеного йому району у Південнокитайському морі, де разом з цілим рядом інших човнів сформував патрульну лінію поблизу півострова Малакка, на який вже 8 грудня (тобто у день нападу на Перл-Гарбор – тільки останній відбувся по інший бік лінії зміни дат) висадились японські десанти.

14 грудня 1941-го західніше від островів Анамбас нідерландський підводний човен K XII виявив у перископ та невдало спробував таранити іншу субмарину, якою могли бути І-55 або І-54. 

20 грудня 1941-го І-55 повернувся з походу до бухти Камрань (центральна частина узбережжя В’єтнаму).

29 грудня 1941-го І-55 вирушив для дій поблизу північно-східного узбережжя Суматри. Тут він не досяг якогось успіху, а 14 січня 1942-го прибув у Камрань.

31 січня 1942-го І-55 вирушив для дій у Індійському океані на південь від острова Ява (можливо відзначити, що в цей період сюди спрямували цілу групу японських підводних човнів, які виходили до океану в обхід Яви зі сходу). На початку лютого І-55 пройшов протокою Ломбок, проте в цей момент його відкликали до Яванського моря. Тут він мав патрулювати у секторі, де раніше діяв підводний човен Ro-34, що витратив в атаці на конвой усі торпеди.

7 лютого 1942-го за півтори сотні кілометрів на північний захід від Сурабаї І-55 перестрів та обстріляв артилерією нідерландське пасажирське судно Van Cloon (4519 GRT), яке викинулось на берег (в подальшому стало японським транспортом «Татебе-Мару», котрий в 1945-му потопила американська авіація).[1] Патрульний корабель USS Isabel, що займався порятунком людей з Van Cloon, в якийсь момент помітив І-55 у надводному положенні та відкрив по ньому вогонь, примусивши зануритись. Пізніше субмарину безрезультатно атакував літаючий човен «Каталіна».

13 лютого 1942-го менш ніж за сотню кілометрів від північного входу до Зондської протоки (розділяє Суматру та Яву) І-55 поцілив двома торпедами британське судно Derrymore (4799 GRT), яке полишило Сінгапур напередодні падіння останнього. Derrymore, що прямував до Батавії (Джакарти) з 7000 тон військових припасів та 6 винищувачами Hawker Hurricane, затонув за півтори хвилини.

18 лютого 1942-го І-55 обстріляв артилерією якесь судно. Хоча командир підводного човна претендував на перемогу, ймовірно, він зустрівся із норвезьким танкером Madrono (5804 GRT), котрий не отримав жодних пошкоджень (в подальшому буде захоплений німецьким рейдером Thor і загине як Rossbach в 1944-му унаслідок атаки американського підводного човна поблизу Японії[2]).

21 лютого 1942-го І-55 прибув до затоки Старінг-Бей (поблизу Кендарі на південно-східному півострові острова Целебес), де певний час базувались великі сили японського флота.

16 – 25 березня 1942-го човен здійснив перехід зі Старінг-Бей до Куре.

Враховуючи вік корабля, його вирішили використовувати для навчальних цілей у військово-морському окрузі Куре.

У травні 1943-го, після висадки американців на острові Атту (західна частина Алеутського архіпелагу) японське командування для постачання та евакуації гарнізона розташованого далі на схід острова Киска залучило велику групу підводних човнів, зокрема, І-155. 26 травня 1943-го І-155 вийшов з Йокосуки та 2 червня досягнув Парамуширу (Курильські острови), а 4 червня він рушив далі з вантажем припасів для Киски. Втім, вже наступної доби вкорабель отримав пошкодження від шторму та 7 червня повернувся на Парамушир. 14 – 20 червня І-155 перейшов з Парамуширу до Куре для ремонту.

В січні – лютому 1944-го І-155 приймав участь у експериментах із маскувальною камуфляжною окраскою.

У певний момент човен вивели з активної служби та розформували екіпаж, проте на тлі зростаючої кризи японської оборони навесні 1945-го провели роботи по залученню І-155 до можливого спротиву, для чого перетворили його на носій керованих торпед «кайтен», котрі човен мав доправляти на Сікоку. Наприкінці липня І-155 був виведений у резерв та поставлений біля причалу в Куре, проте на початку серпня човен знову активували та почали готовити до застосування «кайтенів». Втім, до практичного використання цієї зброї з І-155 не дійшло через капітуляцію Японії.

У травні 1946-го I-155 був затоплений разом з кількома іншими трофейними підводними човнами в межах британської операції «Bottom».[3]