I-64/I-164

I-64/I-164 – підводний човен Імперського флоту Японії, який прийняв участь у бойових діях Другої світової війни. Споруджений як І-64, корабель 20 травня 1942-го (на той момент японське командування ще не знало про його загибель) був перейменований на І-164, щоб звільнити нумерацію для нових крейсерських підводних човнів (так само вчинили щодо всіх субмарин KD типів).

Історія
Японія
Назва: I-64/I-164
Будівник: верф ВМФ у Куре
Закладений: 28 березня 1927
Спуск на воду: 5 жовтня 1929
Отриманий: 30 серпня 1930
Доля: 17 травня 1942 потоплений в районі на схід від Японських островів
Основні характеристики
Клас і тип: Підводний човен типу KD4
Водотоннажність: 1635 над водою, 2300 при зануренні
Довжина: 97,7 м
Ширина: 7,8 м
Осадка: 4,8 м
Двигуни:
  • 2 дизелі MAN потужністю 4,5 МВт
  • 2 електромотори потужністю 1,3 МВт
Швидкість: 20 вузлів (над водою), 8,5 вузлів (при зануренні)
Дальність
плавання:
20000 км при швидкості 10 вузлів (над водою)
Максимальна
глибина:
60 м
Екіпаж: 58
Озброєння:
  • 6 × 533 мм торпедних апарата (4 носових та 2 кормові), запас 14 торпед
  • 1 × 120 мм палубна гармата Тип 10
  • 1 х 7,7-мм кулемет
17.05.42
Район потоплення I-64

Довоєнна служба

Корабель, який спорудили у 1930 році на верфі ВМФ у Куре, відносився до типу KD4.

Станом на момент вступу Японії у Другу світову війну І-64 входив до 29-ї дивізії підводних човнів.

Перший похід

26 листопада 1941-го, незадовго до вступу Японії у Другу світову війну, І-64 вирушив до Палау (важлива база на заході Каролінських островів), проте ще на шляху туди був перенаправлений до порту Самах (китайський острів Хайнань).

5 грудня, за кілька діб до відкриття бойових дій, І-64 вже вирушив з Самаху до визначеного йому району у Південнокитайському морі, де разом з цілим рядом інших човнів сформував патрульну лінію поблизу півострова Малакка, на який вже 8 грудня (тобто у день нападу на Перл-Гарбор – тільки останній відбувся по інший бік лінії зміни дат) висадились японські десанти. У цьому поході І-64 не зміг досягнути якогось успіху, а 27 грудня звершив його у бухті Камрань (центральна частина узбережжя В’єтнаму).

Другий похід

7 січня 1942-го І-64 вирушив для дій у Індійському океані (можливо відзначити, що японські човни через побоювання мінної загрози прямували до цього району через східну частину Яванського моря та протоку Ломбок).

22 січня 1942-го за сімсот кілометрів західніше від північної частини острова Суматра І-64 атакува торпедами нідерландське судно Van Overstraten (4482 GRT), яке слідувало з Бомбею до Остхафену (наразі Бандар-Лампунг на південному завершення Суматри). Коли одна з випущених торпед пройшла під кілем Van Overstraten, а друга не потрапила у ціль, І-64 почав обстрілювати вороже судно з палубної гармати. Атакований корабель зупинився та спустив рятувальні човни, після чого субмарина добила його ще однією торпедою.

28 січня 1942-го неподалік від східного входу до Полкської протоки (розділяє Індію та острів Цейлон) І-65 атакував артилерією невеликий колісний пароплав Idar (391 GRT). Команда покинула це судно, після чого тут висадилась та підпалила пароплав абордажна партія І-65. У підсумку Idar викинуло на берег, причому є відомості, що судно вдалось врятувати.[1]

29 січня 1942-го за три десятки кілометрів на схід від Мадраса І-65 послідовно поцілив двома торпедами та потопив американське вантажопасажирське судно Florence Luckenbach (5049 GRT), яке полишило тільки що зазначений індійський порт та прямувало до Нью-Йорка із марганцевою рудою та генеральним вантажем. Наступної доби за сім десятків кілометрів на схід від Мадрасу човен торпедував, а потім добив артилерією британський пароплав Jalatarang (2498 GRT), що прямував з Кочіну до бірманського Рангуну. Нарешті, 31 січня майже у тому ж районі човен таким саме чином – торпеди та артилерія – знищив інше британське судно Jalapalaka (4215 GRT), яке йшло з Бомбею до Рангуну в баласті.

5 лютого 1942-го І-64 завершив похід на західному узбережжі півострова Малакка у Пенанзі, який на найближчі кілька років стане базою японського підводного флоту для дій у Індійському океані.

Третій похід

6 березня 1942-го І-64 вирушив для дій на ворожих комунікаціях у Індійському океані. 13 березня за дві сотні кілометрів на північний схід від Мадрасу човен спершу уразив артилерією, а потім добив торпедою норвезьке судно Mabella (1513 GRT), яке прямувало в баласті з Коломбо до Калькутти.

27 березня 1942-го І-64 завершив похід поверненням до Пенангу, а 2 – 12 квітня перейшов до японського порту Сасебо.

Загибель корабля

16 травня 1942-го І-64 вирушив з Сасебо до атолу Кваджелейн на Маршаллових островах, де на початковому етапі війни знаходилась значна база японського підводного флоту. Передбачалось, що він прийме участь у операції проти атолу Мідвей, проте 17 травня за чотири сотні кілометрів на південний схід від виходу з протоки Бунго (розділяє Кюсю та Сікоку) І-64 перестрів американський підводний човен USS Triton. Останній мав лише одну торпеду, якою зміг поцілити японську субмарину з дистанції понад 5,5 км. І-64 затонув за дві хвилини. Хоча з Triton бачили у воді кілька десятків ворожих моряків, проте у підсумку не врятувався ні один з 81 члена екіпажу І-64.[2]

Бойовий рахунок

Дата Назва Тип Тоннаж Місце
22.01.1942 Van Overstraten вантажне 4482 1°40'N 90°13'E
29.01.1942 Florence Luckenbach вантажопасажирське 5049 12°55'N 80°33'E
30.01.1942 Jalatarang вантажне 2498 12°59'N 81°00'E
31.01.1942 Jalapalaka вантажне 4215 13°00'N 81°08'E
13.03.1942 Mabella вантажне 1513 14°00'N 81°47'E

Примітки

  1. Russian Convoy PQ8, January 1942. www.naval-history.net. Процитовано 11 вересня 2021.
  2. Imperial Submarines. www.combinedfleet.com. Процитовано 11 вересня 2021.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.