I-74/I-174

I-74/I-174 – підводний човен Імперського флоту Японії, який прийняв участь у бойових діях Другої світової війни. Споруджений як І-74, корабель 20 травня 1942-го був перейменований на І-174, щоб звільнити нумерацію для нових крейсерських підводних човнів (так само вчинили щодо всіх субмарин KD типів).

Історія
Японія
Назва: I-74/I-174
Будівник: верф ВМФ у Сасебо
Закладений: 16 жовтня 1934
Спуск на воду: 28 березня 1937
Отриманий: 15 серпня 1938
Доля: 12 квітня 1944 потоплений на Каролінських островах
Основні характеристики
Клас і тип: Підводний човен типу KD6 (підтип KD6B)
Водотоннажність: 1810 над водою, 2564 при зануренні
Довжина: 105 м
Ширина: 8,2 м
Осадка: 4,6 м
Двигуни:
  • 2 дизелі потужністю 6,7 МВт
  • 2 електромотори потужністю 1,3 МВт
Швидкість: 23 вузла (над водою), 8,2 вузла (при зануренні)
Дальність
плавання:
19000 км при швидкості 16 вузлів (над водою)
Максимальна
глибина:
85 м
Екіпаж: 68
Озброєння:
  • 6 × 533 мм торпедних апарата (4 носових та 2 кормові), запас 14 торпед
  • 1 × 100 мм палубна гармата Тип 88
  • 1 х 13,2-мм кулемет
12.04.44
Район потоплення I-174

Довоєнна служба

І-74 відносився до човнів типу KD6, при цьому він став першим у підтипі KD6B. У порівнянні з попереднім підтипом KD6A максимальна глибина занурення зросла з 70 до 85 метрів, а зі складу озброєння прибрали 7,7-мм кулемет (залишили лише один 13,2-мм кулемет). Дальність плавання нового підтипу рахувалась як 19000 км при 16 вузлах (для KD6A відповідні показники становили 26000 км при 10 вузлах).

І-74 спорудили у 1938 році на верфі ВМФ у Сасебо та включили до 11-ї дивізії підводних човнів.

Перший похід

11 – 20 листопада 1941-го в межах підготовки до війни с США І-74 перейшов з японського порту Саєкі (острів Кюсю) на атол Кваджелейн (Маршаллові острова), а 23 листопада вирушив до Гавайських островів та на початку грудня зайняв позицію на південь від острова Ніїхау. Під час удару по Перл-Гарбору човен у випадку необхідності мав провадити порятунок збитих льотчиків.

17 грудня І-74 розпочав зворотній шлях, 23 – 25 грудня він провів рекогносцирування рифу Кінгмен (півтори тисячі кілометрів на південний захід від Гаваїв), а 31 грудня повернувся на Кваджелейн.

13 січня човен 1942-го попрямував до атолу Мідвей, а 19 лютого досягнув японського порту Йокосука.

Другий похід

Лише 15 квітня 1942-го І-74 знову вийшов на патрулювання у Тихому океані. За кілька діб по тому відбувся перший авіаційний наліт на Японію (рейд Дуліттла). При цьому літаки з американського авіаносного з’єднання також атакували японські дозорні сили та пошкодили цілий ряд патрульних кораблів. 19 квітня одне з них – Івате-Мару №1 – затонуло, при цьому екіпаж був підібраний І-74. Ще через три доби човен передав врятованих на легкий крейсер «Кісо».

Витративши певний час на патрулювання, І-74 10 травня 1942-го прибув на Кваджелейн.

Третій похід

20 травня човен вже як І-174 рушив з бази на Кваджелейні для участі в операції К-2 – повітряній розвідці Перл-Гарбору перед атакою на Мідвей. Втім, через вжиті американцями додаткові заходи протичовнової оборони на заході Гавайського архіпелагу операцію скасували.

Після катастрофи японського флоту під Мідвеєм І-174 ще певний час залишався у морі, а 20 червня завершив похід на Кваджелейні.

Четвертий похід

9 липня 1942-го І-174 вирушив у похід із завданням провести рекогносцирування Порт-Морсбі, при цьому виявлене протікання нафти примусило зайти 23 – 24 липня для короткочасного ремонту до Рабаулу (головна передова база японців в архіпелазі Бісмарка, з якої здійснювались операції на Соломонових островах та сході Нової Гвінеї).

Не здобувши під час походу якихось перемог, човен завершив його 17 серпня 1942-го у Рабаулі.

П’ятий похід

Оскільки ще 7 серпня союзники здійснили висадку на сході Соломонових островів, що започаткувало шестимісячну битву за Гуадалканал, наступний похід І-174 був пов’язаний з цими операціями. 23 серпня 1942-го човен вирушив з Рабаулу для патрулювання в районі острова Реннел (лежить за півтори сотні на південь від Гуадалканалу), проте не зміг досягнути якогось успіху і 22 вересня прибув на Трук.

Шостий похід

16 жовтня 1942-го І-174 попрямував для патрулювання в районі Соломонових островів, так само не досягнув якихось перемог та 4 листопада повернувся на Трук.

6 – 12 листопада І-174 прослідував до Куре для ремонту, при цьому на початку 1943-го його перевели до 12-ї дивізії підводних човнів. Лише 5 травня 1943-го І-174 полишив Куре та за шість діб прибув на Трук.

Сьомий похід

16 травня 1943-го човен вирушив для бойового патрулювання біля східного узбережжя Австралії. 28 травня він встиг вчасно зануритись та уникнув атаки патрульного літака, а 29 травня в районі за дві з половиною сотні кілометрів на північний схід від Сіднею невдало випустив дві торпеди по судну типу «Ліберті» Sheldon Jackson[1][2] (у підсумку переживе війну).

В наступні кілька діб командир І-174 активно шукав та знаходив нові цілі, проте підсумкова результативність цих дій виявилась невисокою. 1 червня 1943-го в районі Брисбену він зустрів вантажне судно Point San Pedro. З останнього також помітили човен та перейшли на протичовновий зигзаг. І-174 дав залп із 4 торпед, проте жодна з них не потрапила у ціль (Point San Pedro також переживе війну[3]). На пошуки японської субмарини підняли патрульну авіацію, проте їй не вдалось виявити І-174.

3 червня 1943-го І-174 виявив на значній дистанції великий конвой, щоб наздогнати довелось сплисти на поверхню. Втім, через якийсь час кораблі охорони виявили І-174 та попрямували в його бік, що вимусило перервати переслідування та зануритись. 4 червня в районі мису Моретон (на підходах до Брисбену) з човна помітили транспорт Edward Chambers та знову спливли, розраховуючи уразити віддалену ціль артилерією. І-174 безрезультатно випустив 9 снарядів, а після того як транспорт відкрив вогонь у відповідь зі своєї 75-мм гармати занурився (можливо відзначити, що і Edward Chambers у підсумку  дочекається мирного часу[4]). Пошуки японського корабля розпочали корвет HMAS Bendigo (із охорони конвою P.G.53, який проходив неподалік) та 5 літаків, проте їм не вдалось досягнути успіху.

Не здобувши результатів біля Брисбену, І-174 перейшов на чотири сотні кілометрів південніше та 5 червня біля Коффс-Гарбор зустрів конвой P.G.53. На морі була штормова погода із низькою видимістю, тому човен сплив на поверхню лише за 1,5 км від ворожого загону. Втім, і в цих умовах І-174 був виявлений літаком та двічі екстрено занурювався. Після чергового підйому командир човна приготувався дати торпедний залп по конвою, який тепер знаходився за 5 км від нього, проте на цей раз субмарину помітив корабель ескорту, який попрямував до неї та примусив до чергового занурення. Так само завершилась і четверта спроба зближення у надводному положенні. Нарешті, І-174 попрямував у пункт, де розраховував зустріти конвой вранці, втім, маршрут P.G.53 виявився дещо іншим і він пройшов на відстані двох десятків кілометрів від японського підводного човна.

7 червня за сотню миль на схід від Сіднею з І-174 помітили судно типу «Ліберті» John Bartram. Хоча воно використовувало протичовновий зигзаг, проте японський човен зміг зайняти положення для атаки та випустив 4 торпеди. На І-174 чули кілька вибухів, проте насправді John Bartram не отримав пошкоджень (і це судно переживе війну). Того ж дня І-174 продовжив рух на південь, при цьому якесь судно безрезультатно скинуло на нього дві глибинні бомби.

13 червня 1943-го неподалік від Вуллонгонг (півсотні кілометрів на південь від Сіднею) І-174 виявив великий конвой, проте так і не зміг до нього наблизитись. А наступної доби човен двічі екстрено занурювався через атаки патрульного літака, який скинув кілька бомб. Нарешті, 16 червня в районі на південний схід від Коффс-Гарбор І-174 знайшов конвой GP 55 та провів свою першу успішну атаку. Човну вдалось непомітно подолати лінію ескортних кораблів та випустити дві торпеди. Одна з них потрапила у танкодесантне судно LST-469 та пошкодила його (загинуло 26 осіб), втім, корабель вдалось відбуксирувати у Сідней (в подальшому він був відремонтований та прийняв участь у численних висадках). Друга торпеда влучила у транспорт Portmar (5551 GRT), який віз вантаж боєприпасів та пального. Судно вибухнуло та за сім хвилин затонуло.

20 червня 1943-го човен полишив австралійські води, пройшов через район на схід від Соломонових островів та 1 липня прибув на Трук.

Постачання Нової Гвінеї

9 – 13 серпня 1943-го І-174 перейшов до Рабаулу. На той час японський гарнізон району Лае-Саламауа на Новій Гвінеї (у глибині затоки Хуон) знаходився у важкому становищі, зокрема, через транспортну блокаду (остання спроба провести сюди конвой завершилась розгромом в битві у морі Бісмарка ще в березні). Як наслідок, до його постачання залучили підводні човни. 2 вересня І-174 розвантажився у Лае, а на зворотньому шляху був безрезультатно атакований ворожим літаком.

7 – 12 вересня 1943-го човен здійснив новий рейс до Лае. 9 вересня він розвантажився, прийняв на борт 30 поранених та попрямував до Рабаулу. На цей раз І-174 на зворотньому шляху атакували двічі – спершу есмінець, який скинув 26 глибинних бомб (по вичерпанні запасів кисню човен сплив на поверхню в готовності до останнього бою, проте ворожий корабель вже полишив район), а вже неподалік від Рабаулу на нього скинули бомби літаки В-17, проте їх розриви на завдали суттєвих пошкоджень.

21 вересня 1943-го І-174 доправив вантаж до Фіншхафену на східному узбережжі півострова Хуон (на той час союзники вже завершили операцію проти Лае-Саламауа), а наступної доби тут вже висадились австралійці. І-174 повернувся до Нової Гвінеї у спробі перехопити вороже з’єднання, проте не досягнув якихось успіхів.

Наступний транспортний рейс І-174 здійснив вже до Сіо на північному узбережжі Хуону, де розвантажився 1 жовтня 1943-го, а 16 жовтня човен повернувся на Трук.

Восьмий похід

19 листопада 1943-го американське угруповання із десятків великих бойових кораблів та двох сотень транспортних суден розпочало операцію по захопленню островів Гілберта. Японці не наважились протидіяти надводними силами, проте вислали сюди підводні човни. Зокрема, І-174 полишив Трук 24 листопада та попрямував у визначений район бойового патрулювання на північний захід від острова Макін.

Вночі 6 грудня 1943-го човен провадив зарядку батарей у надводному положенні, коли до нього став наближатись есмінець. І-174 екстрено занурився, а ворожий корабель провів атаку глибинними бомбами. На підводному човні розпочалось протікання у машинному відділення, проте ще більшу загрозу становило вичерпання кисню. Коли запаси останнього підійшли до завершення, І-174 сплив та під прикриттям поганої погоди зміг узяти курс на Трук. Не пізніше 20 грудня човен вже був на цій базі, а 23 – 30 грудня перейшов до Куре.

Дев’ятий похід

3 квітня 1944-го І-174 попрямував до Мікронезії, де за час його відстуності американці оволоділи Маршалловими островами та провели нищівний рейд на Трук.

12 квітня патрульний літак PB4Y-1 «Ліберейтор», який вилетів з бази на атолі Еніветок (крайній північний захід Маршаллових островів) в районі за три з половиною сотні кілометрів на північний схід від Труку (та за тисячу кілометрів на захід від Еніветоку) атакував глибинними бомбами підводний човен. Екіпаж літака доповів про знищення субмарини, а на воді у наступні дві доби спостерігались сліди нафти. Ймовірно, саме цей епізод став фатальним для І-174, який загинув разом з усіма 106 членами екіпажу.[5]

Бойовий рахунок

Дата Назва Тип Тоннаж Місце
16.06.1943 Portmar вантажне 5551 30°59'S 153°48'E

Примітки

  1. 1943-06-09. AERIAL STARBOARD SIDE VIEW OF THE AMERICAN CARGO VESSEL SHELDON JACKSON WHICH HAD TWO .... www.awm.gov.au (англ.). Процитовано 11 вересня 2021.
  2. Smith, Gordon; Kindell, Don; Bertke, Donald A. (23 квітня 2012). World War II Sea War, Vol 9: Wolfpacks Muzzled (англ.). Lulu.com. ISBN 978-1-937470-16-6.
  3. Army Ship Photo Index. www.navsource.org. Процитовано 11 вересня 2021.
  4. Army Ship Photo Index. www.navsource.org. Процитовано 11 вересня 2021.
  5. Imperial Submarines. www.combinedfleet.com. Процитовано 11 вересня 2021.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.