Kawanishi E10K

На початку 1934 року командування Імперського флоту Японії сформулювало технічне завдання «9-Сі» на виготовлення нічного розвідувального гідролітака, який мав би велику автономність польоту та здатність відстежувати кораблі противника у нічний час. Літак мав бути оснащений двигуном 500—600 к.с, його маса обмежувалась характеристиками катапульт, встановлених на японських крейсерах. Екіпаж мав складатись з 3 осіб — пілота, спостерігача-стрільця та радіооператора.

Замовлення на виготовлення прототипів було передане фірмам Aichi та Kawanishi. Конструктори обох фірм, проаналізувавши технічне завдання, прийшли до висновку, що це має бути летючий човен, а не поплавковий літак.

Фірма Kawanishi закінчила розробку літака, який отримав назву E10K, до вересня 1934 року. Це був біплан змішаної конструкції, оснащений двигуном Nakajima Kotobuki 1 потужністю 480 к.с. Озброєння складалось з одного 7,7-мм кулемета «Тип 92», встановленого на рухомій турелі.

У жовтні 1934 року пройшли порівняльні випробування E10K та Aichi E10A. У ході випробувань в літака E10K були виявлені серйозні проблеми зі стійкістю в польоті, і переможцем став E10A.

Щоб урятувати проєкт, E10K переробили на летючий човен із шасі, що складалось, та оснастили літак двигуном Nakajima Kotobuki 4-kai потужністю 710 к.с. Єдиний збудований прототип був прийнятий на озброєння під назвою «Морський транспортний гідролітак Тип 94» (або E10K1), але у серійне виробництво літак запущений не був.

• Дорошкевич О. Самолеты Японии второй мировой войны. — Минск, Харвест, 2004
• Козырев М., Козырев В. Авиация стран Оси во Второй мировой войне. — М.: ЗАО Центрполиграф, 2010. — 431 с. ISBN 978-5-9524-4896-4

• Aichi E10A
• Lioré et Olivier LeO 25
• Arado Ar 233
• CANT 25
• Vought OS2U Kingfisher