Macrotis leucura

Macrotis leucura (білбі малий[1]) — вид сумчастих ссавців із ряду бандикутоподібних. Вид мешкав у пустелях центральної Австралії (Північна територія, Квінсленд, Південна Австралія, Західна Австралія). Приблизно з 1960 року вважається, що він вимер[2].

Macrotis leucura
Опудало екземпляра в Музеї Трінга

Вимерлий  (1950-ті)  (МСОП 3.1)
Біологічна класифікація
Царство: Тварини (Animalia)
Тип: Хордові (Chordata)
Клас: Ссавці (Mammalia)
Інфраклас: Сумчасті (Marsupialia)
Ряд: Бандикутоподібні (Peramelemorphia)
Родина: Thylacomyidae
Рід: Білбі (Macrotis)
Вид:
†M. leucura
Біноміальна назва
†Macrotis leucura
Thomas, 1887
історичний ареал

Морфологічна характеристика

Самці більші за самиць. Довжина тіла самців 365–440 мм, самиць — 320–390 мм. Довгі хвости від 115 до 275 мм. Мішок відкривався донизу й назад. Верх тіла світлого, зазвичай сірого, кольору; низ білий. Хвіст білий, із сірою лінією. Вуха дуже довгі й загострені. Унікальною характеристикою є лапи з трьома міцними пальцями з вигнутими кігтями; інші два пальці дуже маленькі. На задніх лапах тільки три пальці[3].

Середовище проживання

Проживав у піщаних пустелях або пустелях з піщаними дюнами, але також займав рідколісся Acacia aneura й купинні місцевості[2].

Спосіб життя

Це були солітарні тварини. Ховалися в норах до 2.7 м завдовжки, вхід до нір прикопувався, щоб вороги не проникли в гніздо. Вели виключно нічний спосіб життя. Обмежені дані свідчать про те, що вони були переважно м'ясоїдними, їли дрібних комах (мурах, термітів, жуків, личинок), а також насіння, гриби, плоди, у тому числі Solanum. Ці білбі не потребували пити воду[3][2].

Розмножувався в період з березня по травень. Вагітність тривала 21 день. Зазвичай народжувалося від 1 до 3 дитинчат[3].

Загрози

Головною причиною вимирання вважають хижацтво інтродукованих диких котів і лисиць, яке, ймовірно, посилилося зміною режиму пожеж[2]. На малих білбі колись полювали люди через їхнє гладке шовковисте хутро[3].

Примітки
  1. Українська назва є транскрибуванням та/або перекладом латинської назви авторами статті і в авторитетних україномовних джерелах не знайдена.
  2. Burbidge, A. A.; Woinarski, J. (2016). Macrotis leucura. The IUCN. Процитовано 21.12.2021. (англ.)
  3. Singh, A. (2001). Macrotis leucura. Animal Diversity Web. Процитовано 21.12.2021. (англ.)
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.