Mitsubishi K3M

Ще в 1928 році британський інженер Герберт Сміт, який в той час працював в компанії Mitsubishi за власною ініціативою почав розробку одномоторного навчально літака в якому окрім пілота і інструктора могли б перебувати ще три-чотири учні. В грудні 1928 Сміт завершив дизайн суцільно-дерев'янного біплану, який отримав заводський номер M-13, але компанії не вдалось переконати флот в необхідності такої машини.

Проте вже в 1929 році Імперський флот Японії замовив два дослідні взірці літака нового дизайну. Розробку очолив інженер Енг Хаторі, який спроектував одномоторний моноплан з крилом типу парасоль, фюзеляж був зварної конструкції, обтягнутий полотняною обшивкою. Новий навчальний літак отримав внутрішнє фірмове позначення 4MS1 і флотцьке K3M1.

Перший літак був готовий у 1930 році, оснащувався двигуном Hispano-Suiza потужністю 340 к.с. японського виробництва з водяним охолодженням. Результати випробувань показали, що літак був нестійким у польоті. Другий екземпляр був аналогічний до першого, але у третього та четвертого прототипів збільшили V-подібність крила, що збільшило стійкість літака у польоті. Але літак все ще мав проблеми з двигуном, тому флот, перш, ніж прийняти літак на озброєння, наказав встановити на літак двигун Hitachi Amakaze потужністю 340 к.с. Після цього літак був запущений в серійне виробництво під назвою «Навчальний літак морський Тип 90 Модель 1» (або K3M2). Цей варіант був озброєний 7,7-мм кулеметом у відкритій турелі. Пілот розміщувався у відкритій кабіні над крилом, а 2 курсанти - в закритій кабіні під крилом. Літак, крім Mitsubishi, також випускався фірмою Aichi.

У 1933 Імперська армія Японії також проявила інтерес до літака і замовила дещо змінений варіант, який отримав позначення Ki-7. Цей варіант мав посилену мотораму та носову частину та оснащувався потужнішим двигуном. До грудня 1933 року було виготовлено 2 прототипи, перший з двигуном Mitsubishi «Тип 92» потужністю 475 к.с., а інший з двигуном Nakajima Kotobuki потужністю 450 к.с., але після того, як один з них розбився під час випробувань, армія втратила інтерес до літака. Другий прототип, оснащений двигуном Bristol Jupiter VI потужністю 420 к.с., був перероблений в цивільний варіант. Шасі було змінне - поплавки або колеса. Він отримав назву MS-1 та цивільну реєстрацію J-BABQ та був проданий авіакомпанії «Токіо коку К.К.».

З 1939 року флотський варіант літака випускався фірмою Watanabe під назвою «Навчальний літак морський Тип 90 Модель 2» (або K3M3). Він був оснащений двигуном Nakajima Kotobuki-2 потужністю 580 к.с., а кіль мав більшу площу, подібно до цивільного варіанту.

Під час Другої світової війни літаки K3M2 та K3M3 широко використовувались для підготовки пілотів. Крім того, деяка частина літаків була перероблена у транспортний варіант K3M3-L, який міг перевозити 4-5 пасажирів.

Всього було збудовано 625 літаків всіх модифікацій.[1]

• K3M1 - початковий варіант
• K3M2 (Навчальний морський літак тип 90) - перший серійний флотський варіант навчального літака
• K3M3 (Навчальний морський літак тип 90) - модифікований серійний флотський варіант навчального літака
• K3M3-L - військово-транспортний варіант для флоту
• Ki-7 - прототип армійського навчального літака (2 екз.)
• MS-1 - цивільний транспортний літак. (перероблейний з Ki-7)

• Обухович В. А., Кульбака С. П., Сидоренко С. И. Самолёты второй мировой войны.- Мн.: ООО «Попурри», 2003.- 736 с.:ил. ISBN 985-438-823-9.
• Козырев М., Козырев В. Авиация стран Оси во Второй мировой войне. - М.: ЗАО Центрполиграф, 2010.-431 с. ISBN 978-5-9524-4896-4
• Francillon, Rene (1970). Japanese Aircraft of the Pacific War. TBS The Book Service Ltd. с. 583pp. ISBN 978-0370000336. (англ.)

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Mitsubishi K3M