Peter, Paul and Mary

Peter, Paul and Mary формально вважаються частиною фолк-відродження 1960-х років, але джерела їх творчості йдуть углиб 1940-х років, коли виникли The Weavers — перший популярний в Америці. фолкгурт The Weavers розпалися в кінці 1952 року, пізнавши поряд з фантастичним комерційним успіхом і повну обструкцію, але залишили глибокий слід у популярній американській культурі. З одного боку, в маленьких клубах і студентських містечках виник масовий рух folk revival, який став свого роду довільною формою популярної культури. З іншого — почала формуватися якісно інша, політично орієнтована фолк-сцена. Остання існувала як андеграундне явище, пробиваючись назовні лише в окремих острівцях, таких, як Грінвіч Віллидж в Нью-Йорку[1].

Лідерами «розважального» крила фолк-сцени стали спочатку Easy Riders, потім їх послідовники: The Kingston Trio, The Limeliters, The Brothers Four і The Highwaymen, чоловічі тріо і квартети, котрі творили гладкий, майже глянсовий фолк. Але повернулися і ветерани: Піт Сіґер і возз'єдналися Weavers, Ед Маккерді, Оскар Бранд. З'явився феномен фолк бігбенду: лідери жанру, New Christy Minstrels і Serendipity Singers виконували фолк в ускладнених аранжуваннях і оркестровому форматі. На цьому тлі й виникли в 1961 році зібрані менеджером Альбертом Гроссманом Peter, Paul and Mary. Про вплив The Weavers, з одного боку, говорила сама Мері Треверс[5]. З іншого — в документальному фільмі Peter, Paul & Mary: Carry It On — A Musical Legacy учасники The Weavers відзначали, що саме Peter, Paul and Mary «підхопили факел» протестного фолку в 1960-х роках[1].

Менеджер Альберт Гроссман створив колектив Peter, Paul and Mary в 1961 році після того, як провів прослуховування великої кількості фолк-виконавців нью-йоркської фолк-сцени. До складу тріо ввійшли Мері Треверс, Пітер Ярроу і Пол Стукі, музиканти, які вже мали солідний виконавчий досвід. Треверс, донька політично активних журналістів, які цікавилися музикою, записувалась з 1954 року, бувши ще школяркою, в студіях Folkways Records, де підспівувала Піту Сігеру.

Ноель Пол Стукі (англ. Noel Paul Stookey), джаз-фен, який захоплювався музикою, яка в результаті стала називатися ритм-енд-блюзом. Свій перший ансамбль The Birds of Paradise зібрав, бувши школярем, на початку 1950-х років. Крім цього він відкрив в собі комедійний талант, а також здатність створювати оригінальні вокальні звукові ефекти. Стукі q Треверс товаришували, хоч і працювали в різних кругах: він — в клубах, вона — в магазині Елен Старкман (згодом відомий в Нью-Йорку дизайнер) на Блікер-стріт.

Третім учасником колективу став випускник Корнелльського університету Пітер Ярроу (англ. Peter Yarrow), який наприкінці 1950-х років, працюючи над телевізійними програмами про народну музичну культуру, познайомився з Гроссманом. Він запропонував йому створити тріо, яке, виконуючи серйозний фолк, поєднало б в собі основні принципи The Weavers з гумором The Limeliters і загальній життєрадості The Kingston Trio. Спочатку до проєкту приєдналася Треверс, а згодом і Стукі. До співпраці був запрошений аранжувальник Мілт Окунь (англ. Milt Okun), відомий працями з Гаррі Белафонте та The Chad Mitchell Trio, і вже через сім місяців після створення колективу отримав велику популярність в клубах Гринвіч Віллидж.