Pokémon Pinball

«Pokémon Pinball» (яп. ポケモンピンボール Pokemon Pinbōru) — відеогра в жанрі пінбол, що заснована на франшизі «Покемон». Вона є спін-офом для портативної консолі Game Boy Color, що вийшла в Японії 14 квітня 1999 року. Трохи пізніше, 28 червня 1999 року вийшла в Північній Америці, 13 липня 1999 року — в Австралії, та 6 жовтня 2000 року — у Європі.[1]

Pokémon Pinball
Обкладинка японського видання відеогри.
Розробник Jupiter і HAL Laboratoryd
Видавець Nintendo
Жанр(и) пінбол
Платформа Game Boy Color
Дата випуску JP 14 квітня 1999[1]
NA 28 червня 1999[1]
EU 6 жовтня 2000[1]
AUS 13 липня 1999[1]
Режим гри однокористувацька гра
Мова японська
Технічні деталі
Носій ігровий картридж
Покемон

Як і будь-яка інша гра в пінбол, основним її завданням є накопичення різними способами максимальної кількості очок. Також відеогра має другорядну мету, натякаючи про це фразою «Gotta Catch 'em All»: потрібно зібрати всі 151 вид покемона та заповнити повністю Покедекс, де дані зберігаються й між іграми.

В основному відеогра отримала хороші відгуки та сиквел «Pokémon Pinball: Ruby & Sapphire».

Геймплей

На початку гри гравцю пропонують вибрати два столи: «Red» і «Blue». Кожен стіл має свої деталі та елементи геймплея. Замість стандартної кульки, представлений її аналог у вигляді покебола.

Кожен стіл має різні рівні (місцевості), які визначають покемона для ловлі, та визначаються перед кожним запуском кульки при новій грі в центрі екрану. Після цього кожен стіл має свій власний механізм для переходу до наступного рівня, у тому числі не доступних на початку гри.

При активації режиму «Catch Mode» упродовж двох хвилин потрібно зловити покемона. Гравець повинен шість раз вдарити по верхнім бамперам. Кожен удар відкриває 1/6 частину зображення покемона, а потім він з'являється на столі. Для успішної ловлі потрібно запустити кульку у відповідного покемона, щоб утворилось слово «Catch!». Після цього покемона можна зловити. Усього для цього потрібно 4 удари кулькою.

При активації режиму «Evolution Mode» також з'являється двохвилинний таймер. Цей режим надає можливість із захоплених покемонів вибрати одного для еволюціонування його в іншу форму. Це єдиний спосіб для поповнення Покедекса розвиненими видами. Після вибору покемона, гравець повинні вражати цілі на ігровому полі: 7 на столі «Red» та 6 — на «Blue». Однак усього три цілі дають очки для еволюції, а інші лише створюють послідовності перш ніж можна буде знову вражати цілі. Якщо гравець ударяє в ціль з елементом, то він з'являється на ігровому полі та повинен бути зібраний кулькою. Коли гравець зібрав 3 елементи, то відкриється центральний отвір. Якщо кулька туди влучить, то покемон еволюціонує.

Відгуки

Огляди
Світові
ВиданняОцінка
Famitsu32/40[2]
GameSpot8,7/10[3]
IGN8/10[3]
Nintendo Power7,4/10[3]
Агрегатори
АгрегаторОцінка
GameRankings81,73 %[4]
MobyGames81/100

Загалом «Pokémon Pinball» отримав позитивні відгуки, а середній бал на «GameRankings» становить 81,73 %.[4] «GameSpot» оцінив гру у 8,7 бала, хвалячи графіку та нововведення, але критикуючи фізику переміщення кульки та вбудовану вібрацію, назвавши її «марнотратством […] батареї ААА» та «дратівливим нововведенням».[3] Однак «San Jose Mercury», навпаки, хвалили вібрацію картриджа.[5] Редактор Аарон Кертіс із «Los Angeles Times» назвав її «великою грою».[6] «CNET» також похвалили відеогру, назвавши її однією з найкращих ігор у пінбол для «Game Boy Color». Але вони критикували її за погану фізику, що лише відволікала, та за велику кількість символіки Пікачу.[7] Редактор «The New York Times» Йо Гуцко назвав вібрацію інновацією, та заявив, що в майбутньому буде багато ігор, що підтримуватимуть дану функцію.[8] «GamesRadar» включив «Pokémon Pinball» до списку відеоігор, які користувачі хочуть бачити в «Virtual Console» для «nintendo 3DS».[9] У Японії, журнал «Famitsu» оцінив відеогру в 32 бали з 40.[2]

«Pokémon Pinball» отримала золоту нагороду від Entertainment and Leisure Software Publishers Association (ELSPA)[10] за продаж не менше 200 000 копій у Великій Британії.[11]

Сиквел

Pokémon Pinball: Ruby & Sapphire — відеогра в жанрі пінбол, заснована на «Pokémon Ruby» та «Sapphire», і є продовженням «Pokémon Pinball» для третього покоління Покемон-відеоігор. Була розроблена «Jupiter» та видана «Nintendo» для портативних консолей Game Boy Advance. Спочатку була представлена на Е3 у 2003 році, і випущена 1 серпня того ж року в Японії, 25 серпня — у Північній Америці, та 14 листопада  — у Європі.

Північноамериканський реліз збігся з п'ятою річницею північноамериканського видання «Pokémon Red» та «Blue». Геймплей майже повністю схожий із «Pokémon Pinball».

Примітки

  1. Pokemon Pinball Release Information for Game Boy Color - GameFAQs. GameFAQs. Процитовано 25 листопада 2018.(англ.)
  2. ゲームボーイ - ポケモンピンボール. Famitsu 2 (815): 108. 30 червня 2006.(яп.)
  3. Davis, Cameron (28 січня 2000). Pokemon Pinball Review. GameSpot. Архів оригіналу за 27 липня 2018. Процитовано 25 листопада 2018.(англ.)
  4. Pokemon Pinball for Game Boy Color. GameRankings. Архів оригіналу за 22 грудня 2017. Процитовано 25 листопада 2018.(англ.)
  5. Pokémon Pinball review. nl.newsbank.com. San Jose Mercury News. 18 липня 1999. Архів оригіналу за 30 вересня 2012. Процитовано 25 листопада 2018.(англ.) (необхідна підписка)
  6. Curtiss, Aaron. Even non-fans will like Pokemon games. Los Angeles Times. Архів оригіналу за 30 вересня 2012.(англ.)
  7. Pokemon Pinball (Game Boy Color). CNET. 28 січня 2000. Архів оригіналу за 19 липня 2012. Процитовано 26 липня 2012.(англ.)
  8. Hutsko, Joe (1 червня 1999). NEWS WATCH; Miniature Pinball With Buzz, And a Bunch of Apes on the Run. The New York Times. Архів оригіналу за 25 листопада 2018.(англ.)
  9. 12 classic Game Boy and Game Boy Color games we want on 3DS. GamesRadar. 19 січня 2010. Архів оригіналу за 25 листопада 2018. Процитовано 25 листопада 2018.(англ.)
  10. ELSPA Sales Awards: Gold. Entertainment and Leisure Software Publishers Association. Архів оригіналу за 19 березня 2009.(англ.)
  11. Caoili, Eric (28 листопада 2008). ELSPA: Wii Fit, Mario Kart Reach Diamond Status In UK. Gamasutra. Архів оригіналу за 18 вересня 2017.(англ.)

Посилання

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.