RIM-66 /67 Standard

RIM-66 Standard SM-1, SM-2 (англ. Standard Missile) — сімейство зенітних керованих ракет класу «земля-повітря» середньої дальності SM-1MR, SM-2MR (англ. Medium Range — укр. середньої дальності). На її базі були створені ракети RIM-67 Standard збільшеної дальності дії SM-1ER, SM-2ER (англ. Extended Range — укр. Збільшена дальність).

RIM-66 SM-2MR на стартовому комплексі Mark 26 крейсера USS TICONDEROGA (CG-47). 1983

Перша модифікація була розроблена для потреб ВМФ США на заміну ракетам RIM-2 Terrier (1951/56) і RIM-24 Tartar (1955/61). Ракети системи Стандарт повинні були забезпечити ціловодовий, всепогодний захист кораблів, зони перебування угрупувань флоту від ворожих літаків на середніх і великих дистанціях.

Розробкою ракет системи Стандарт займалось ракетний підрозділ компанії General Dynamics (англ. General Dynamics Pomona Division), проданий 1992 компанії Hughes Missile Systems Company. Після створення спільного підприємства з компанією Raytheon[1] була створена Raytheon Missile Systems Company, що розробила більшість модифікацій ракет RIM-66 Standard. Перше бойове застосування ракет RIM-66 відбулось в час В'єтнамської війни.

На базі ракет RIM-66 SM-1/SM-2 були розроблені модифікації SM-3 у рамках антибалістичної програми, SM-4 для атаки наземних цілей, зенітна SM-5 (проект зупинено через значну вартість), зенітної SM-6 проти найновіших винищувачів, крилатих ракет.

Історія
Запуск SM-1 з іспанського фрегату FFG Canaras. 2006

Програму по створенню сімейства стандартних керованих ракет (англ. Surface Missile System Project Office (SMSPO) на заміну існуючих моделей ракет розпочали у жовтні 1963 шляхом часткової модернізації ракет без необхідності перебудови значної частини кораблів флоту. Програма передбачала заміну двох типів ракет однією, що перекривала б зони їхньої дії і значно зменшила б вартість обслуговування, логістичного забезпечення, зокрема кількість запчастин. Вона мала бути сумісною з стартовим комплексом Mk-13[2] Mod 0—3, радаром управління вогнем AN/SPG-51 (супроводження цілі і наведення ракети), що були частиною системи керування вогнем Mk 74 ЗКР «Тартар» (англ. Tartar Guided Missile Fire Control System[3]). Ця система стояла на озброєнні тоді модерних ракетних крейсерів класу Albany[4], есмінців класу Charles F. Adams[5] та більш старих моделей кораблів.

З появою корабельної багатофункціональної бойової інформаційно-керуючої системи Aegis combat system ракети мали бути сумісні з нею і використовувати стартовий комплекс Mk-13 Mod 4—7, радари AN/SPG-51 та AN/SPG-60[6].

Стандартна ракета 1

Стандартна ракета 1 (англ. Standard Missile 1 (SM-1)) середньої дальності SM-1MR (англ. Medium Range — укр. середньої дальності) RIM-66A. На її базі створено ракету збільшеної дальності дії SM-1ER (англ. Extended Range — укр. Збільшена дальність) RIM-67A.

RIM-66A була розроблена для заміни RIM-24C Tartar, отримавши аналогічний корпус з модернізованою електронікою — надійнішою системою самонаведення, запобіжника, електроприводами рулів керування. Вона була повністю адаптована до комплексу управління вогнем Mk74 Tartar. Використовувалась у флоті США впродовж 1967–1983 років. Оскільки ракета SM-1 використовувалась у флотах декількох країн, що були фінансово неспроможні перейти на ракети SM-2, то виробництво продовжили до 1985 (1984–700 ракет, 1985–600 ракет). Згодом випуск ракет відновили у 1990-х роках (1990–171, 1991–242, 1992/93-153)[7].

Модифікації
  • RIM-66A — базова версія ракети середнього радіуса дії. Була створена 1967 з використанням корпусу, дворежимного ракетного двигуна Mk 27, боєголовки Mk 51 вагою 62 кг з ракети RIM-24C Tartar. Випускалась у варіантах Block I, Block II, Block III, Block VI.
    • Block I — базовий варіант ракети
    • Block II — незначні покращення базової моделі
    • Block III — незначні покращення базової моделі, значна частина перероблена на варіант Block VI
    • Block VI — варіант 1968 з підвищеним радіоелектронним захистом, зменшенням мінімального радіуса дії, менший час наведення. Найбільш поширений варіант RIM-66A
  • RIM-66B — розроблялась як RIM-66A Block V, але через значні зміни її перевели у самостійну модифікацію. Отримала потужніший дворежимний двигун Aerojet Mk 56, уламково-фугасну боєголовку, нову голівку самонаведення. Радіус дії зріс до 46 км.
    • RGM-66D — протикорабельна модифікація на базі RIM-66B з пасивною головкою самонаведення по РЛС ворожих кораблів
    • RGM-66E — модифікація на базі RGM-66D для застосування зі стартової системи ASROC[8]
    • RGM-66F — протикорабельна модифікація на базі RIM-66B з активною головкою самонаведення (1975 проект закрито)
  • RIM-66E — (Blocks VI/VIA/VIB) остання переважно експортна модифікація (1983) на базі системи управління Mk 74 ЗКР «Тартар» та Mk92. Отримали з SM-2 боєголовку з неконтактним детонатором Mk-45, моноімпульсну голівку самонаведення для цілей з малою потужністю РЛС-сигналу. Її випуск завершили 1987, але через значну кількість виготовлених ракет будуть стояти на озброєнні та обслуговуватись до 2020 року.
  • RIM-67A — модифікація зі збільшеною дальністю відрізняється базової версії потужнішим двигуном Mk 30 і додатковим прискорювачем Mk 12
  • RGM-66D — протикорабельна модифікація на базі RIM-66B з повністю пасивним радаром для виявлення і знешкодження націлених на корабель РЛС
  • RGM-66E модифікація RGM-66D для запуску з стартового комплексу ASROC
  • RGM-66F — протикорабельна модифікація з активним радаром для виявлення ворожих кораблів. Після тестів проект закрито 1975

Стандартна ракета 2
Запуск SM-2 з СВЗ Мк-41

Стандартна ракета 2 (англ. Standard Missile 1 (SM-2)) нового покоління була розроблена на базі SM-1 на замовлення ВМС США з кращими технічними характеристиками і для використання з бойовою системою управління Aegis combat system. Одночасно вона залишилась сумісною з компонентами з системи управління SM-1: стартовим комплексом Mk-13 та радарами управління вогнем AN/SPG-51 −60. Ракета стала основним ударним компонентом бойової системи Aegis. Повинна використовуватись разом з пошуковим радаром AN/SPY-1 і радаром управління вогнем AN/SPG-62[9]. Система керування ракети SM-2 не потребує постійного радіолокаційного супроводження і освітлення цілі. При запуску інерціальна навігаційна система ракети отримує дані про координати цілі. З використанням навігаційної системи ракета летить автономно більшу частину часу, потребуючи радіолокаційного освітлення цілі на завершальній фазі польоту. Ракета SM-2 може використовуватись також проти кораблів. На базі ракети середньої дальності SM-2 RIM-66M створена ракета із збільшеною дальністю SM-2 ER RIM-156A. У свою чергуна базі SM-2 RIM-156B, Block IVA розвинули покоління ракет SM-3, а на базі SM-2 RIM-156A Block-IV — SM-6.

Ракети RIM-156A двічі використовувались у бойовій ситуації. Під час операції «Богомол» (англ. Praying Mantis)[10] у Перській затоці ракетою SM-2 затопили ракетний катер Joshan (18 квітня 1988). Під час операції «Непохитні наміри» (англ. Earnest Will)[11] 2 ракетами був збитий літак Airbus A300 рейсу 655 Iran Air, помилково прийнятий за іранський винищувач F-14 Tomcat.

Модифікації
  • RIM-66C Block I. Базова модифікація з новою голівкою самонаведення Mk 115 з моноімпульсним пошуковим РЛС, новим автопілотом. Прийнятий на озброєння 1978 і випускався до 1983
  • RIM-66D Block I. Аналог модифікації RIM-66C, що призначається для використання на кораблях з бойовою системою керування Tartar
  • RIM-66G Block II. Модифікація з потужнішим ракетним двигуном Mk-104 для використання проти швидким цілям. Нові процесори збільшили пропускну здатність системи радіоелектронного захисту. Новий неконтактний детонатор і боєголовка з направленим вибухом забезпечували більшу ймовірність враження. Модифікація використовувалась з 1983 для кораблів з бойовою системою Aegis
  • RIM-66H Block II. Модифікація RIM-66G для систем вертикального запуску (СВЗ) Mk 41
  • RIM-66J Block II. Модифікація RIM-66G для кораблів з бойовою системою керування Tartar
  • RIM-66K Block IIIA. Модифікація з покращеною системою прицілювання проти низьколітаючих цілей з новою боєголовкою Mk-115. Підтримується бойовою системою керування Tartar
  • RIM-66L Block IIIA. Аналог модифікації RIM-66K для бойової системи Aegis. На базі SM-2MR Block III A' розробили ракету RGM-165 LASM SM-4
Навчальна стрільба ракетами Standard Missile по протикорабельним ракетам
  • RIM-66M Block IIIB. Модифікація розроблена у рамках Програми покращення ракет самонаведення (англ. Missile Homing Improvement Program (HMIP)) з введенням у голівку самонаведення ІЧ системи пошуку для ефективної боротьби з найновішими літаками і протикорабельними ракетами в умовах активного застосування радіолокаційних перешкод. Поставляється з 2007 у значних кількостях для використання у СВЗ МК-41. Керований вектор тяги і нове програмне забезпечення збільшують маневреність ракети. на січень 2009 була протестована нова система прицілювання. Нові елементи можна встановити на ракети раніших модифікацій.
  • RIM-67B Block I. Модифікація збільшеної дальності з прискорювачем Mk 12 з RIM-67A. 1980
  • RIM-67C Block II. Модифікація з прискорювачем Mk-70, що значно підвищив дальність польоту
  • RIM-67D Block III. Модифікація з новим ракетним двигуном, покращеною системою наведення проти цілей на малій висоті з RIM-66K
  • RIM-67E — побічна назва RIM-156A
  • RIM 156A Block IV — модифікація з підвищений радіоелектронним захистом для боротьби з цілями на значній висоті і віддалі, протикорабельними ракетами, цілями з низькою відбивною здатністю. Спочатку задумувалась як перехідна модель для варіанту Block IVА. З новим прискорювачем без крил, змінним вектором тяги використовується з СВЗ Mk 41 і була найбільш далекосяжною ракетою ППО.
  • RIM-156B Block IVA — модифікація для боротьби з балістичними ракетами. Була створена в рамках програми ВМС США. Було проведено успішне тестування ракети, але у грудні 2001 програма її створення була закрита на користь програми SM-3.
  • NT-SBT — (англ. Near Term Sea-Based Terminal Weapon — укр. близької дії термінал зброї морського базування) після припинення роботи над RIM-156B Block IVA було продовжено пошук варіантів знищення балістичних ракет в земній атмосфері. Основою для нової системи повинен був стати Block IV через що NT-SBT ще називали «модифікований SM-2 Block IV». Ракета призначення для знищення на заключному етапі польоту балістичних ракет малої дальності. У базовому Block IV модернізували програмне забезпечення, прискорювач, систему управління вектором тяги двигуна. У квітні 2006 NT-SBT успішно пройшла тест проти дозвукової ракети-мішені, а у травні проти ракети малої дальності MGM-52 Lance. У червні 2007 першу серійну ракету прийняв ВМС США. Під час тесту 5 червня 2008 NT-SBT перехопила ракету малої дальності на висоті 19 км. 26 березня 2009 на маневрах NT SBT перехопила ракету малої дальності, а RIM-66L крилату ракету.

Технічні дані RIM-66 Standard/RIM-67 Standard
Параметри RIM-66E SM-1MR RIM-66M SM-2MR RIM-67A SM 1ER RIM-156A SM 2ER
Довжина4.41 м4,72 м7,9 м6,55 м
Розмах1,08 м1,08 м1,6 м1,08 м
Діаметр0,34 м0,34 м0,34 м0,53 м
Маса496 кг708 кг1341 кг1466 кг
Двигунодноступінчастий твердопаливнийдвоступінчастий твердопаливнийодноступінчастий твердопаливнийдвоступінчастий твердопаливний
Пусковий комплексMk 13Mk 13 / Mk 26 / Mk 41Mk 10Mk 41
Дальність45 км167 км65 км185-370 км
Висота19 км24+ км24 км33 км
Швидкість2+ Ма3,5 Ма2+ Ма3,5 Ма
Система керуваннянапівактивна радіолокаційнанапівактивна радіолокаційна, ІНС, двосторонній канал передачі даних, ІЧСнапівактивна радіолокаційна, ІНСнапівактивна радіолокаційна, ІНС, двосторонній канал передачі даних
Боєголовка62 кг стержнева113 кг уламково-фугасна62 кг стержнева113 кг уламково-фугасна
На озброєнні1970198119811998
Вартість402 500 доларів421 400 доларів409 000 доларів---

Застосування

SM-1

SM-2

Крім того ракети типу Standard використовують ВМФ країн:

Примітки
  1. Raytheon Company (англ.)
  2. Mk 13 missile launcher (англ.)
  3. Tartar Guided Missile Fire Control System (англ.)
  4. Albany-class cruiser (англ.)
  5. Charles F. Adams (англ.)
  6. AN/SPG-60 (нім.)
  7. [Norman Friedman The Naval Institute Guide to World Naval Weapons Systems, 1997–1998. — Annapolis, Maryland: Naval Institute Press, 1997–808 стор. — ISBN 1557502684 (англ.)]
  8. RUR-5 ASROC (англ.)
  9. AN/SPG-62 (нім.)
  10. Operation Praying Mantis (англ.)
  11. Operation Earnest Will (англ.)
  12. California-class cruiser (англ.)
  13. Cassard-class frigate (англ.)
  14. Audace-class destroyer (англ.)
  15. Durand de la Penne-class destroyer (англ.)
  16. Jacob van Heemskerck-class frigate (англ.)
  17. Lütjens-class destroyer (англ.)
  18. Tachikaze-class destroyer (англ.)
  19. Hatakaze-class destroyer (англ.)
  20. Belknap-class cruiser (англ.)
  21. Leahy-Klasse (англ.)
  22. Álvaro de Bazán-class frigate (англ.)
  23. De Zeven Provinciën-class frigate (англ.)
  24. Sachsen-class frigate (англ.)
  25. MILGEM project (англ.)
  26. Iroquois-class destroyer (англ.)
  27. Kongō-Klasse (1991) (англ.)
  28. Adelaide-class frigate (англ.)
  29. Hobart-class destroyer (англ.)
  30. Iver Huitfeldt-class frigate (англ.)
  31. Chungmugong Yi Sun-sin-class destroyer (англ.)
  32. Sejong the Great-class destroyer (англ.)
  33. Cheng Kung-class frigate (англ.)
  34. Knox-class frigate (англ.)
  35. Kidd-class destroyer (англ.)

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.