SN 2005ap

SN 2005ap — надзвичайно потужна наднова типу II в галактиці SDSS J130115.12+274327.5. Це найяскравіша з наднових, що зареєстровані дотепер. Вона вдвічі яскравіша, ніж попередня володарка рекорду SN 2006gy[1]. Її виявлено 3 березня 2005 року на неочищених оптичних знімках, зроблених за допомогою 0.45-метрового телескопа ROTSE-IIIb (Robotic Optical Transient Search Experiment), який розміщений в обсерваторії Макдональд у західному Техасі. Автором відкриття став Роберт Кімбі в рамках проекту Texas Supernova Search. Під час цих досліджень виявлено також наднову SN 2006gy[2]. Хоча SN 2005ap відкрили раніше, ніж SN 2006gy, лише в жовтні 2007 року визначили, що вона яскравіша[2]. Її спалах стався на відстані 4.7 мільярда світлових років від Землі і його неможливо побачити неозброєним оком.

SN 2005ap
Дані спостережень (Епоха J2000)
Тип наднової II
Галактика SDSS J130114+2743
Сузір'я Волосся Вероніки
Пряме сходження 13г 01х 14.84с
Схилення +27° 43 31.4
Галактичні координати 048.8351 +87.7429
Дата відкриття 3 березня 2005 http://apod.nasa.gov/
Відстань 4,7 млрд. св.р.
Фізичні характеристики
Попередник Гіпергігант в галактиці NGC 1260

Хоча SN 2005ap була вдвічі яскравішою на піку активності, ніж SN 2006gy, але її спалах тривав лише декілька днів, що є типовим для наднових. Між тим SN 2006gy залишалась яскравою впродовж кількох місяців, а отже загалом вона вивільнила більшу кількість енергії. На піку активності SN 2005ap була десь у 300 разів яскравішою ніж звичайна наднова типу II. Деякі астрономи припускають, що в результаті цього спалаху утворилась кваркова зоря. Кімбі припустив, що SN 2005ap належить до нового типу, відмінного від стандартних наднових типу II. Його дослідницька група виявила п'ять інших наднових, що подібні до SN 2005ap і SCP 06F6. Всі вони надзвичайно яскраві й містять меншу кількість гідрогену[3].

Примітки

  1. Shiga, D (12 жовтня 2007). Enigmatic supernova smashes brightness record. New Scientist. Архів оригіналу за 27 квітня 2008. Процитовано 15 червня 2015.
  2. Quimby, R. M. (2007). SN 2005ap: A Most Brilliant Explosion. The Astrophysical Journal 668 (2): L99–L102. Bibcode:2007ApJ...668L..99Q. arXiv:0709.0302. doi:10.1086/522862.
  3. Quimby, R. M. (2011). Hydrogen-poor superluminous stellar explosions. Nature 474 (7352): 487. Bibcode:2011Natur.474..487Q. arXiv:0910.0059. doi:10.1038/nature10095.

Література

Посилання

Зовнішні зображення
SN 2005ap
  • SN 2005AP. Aladin. Centre de données astronomiques de Strasbourg.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.