San Martino (1864)
«Сан Мартіно» (італ. San Martino) — броненосець типу «Реджина Марія Піа» Королівських військово-морських сил Італії другої половини 19-го століття.
| Історія | |
|---|---|
.svg.png.webp){kind=small} Королівство Італія | |
| Назва: | Броненосець «Сан Мартіно» |
| Будівник: | «Société Nouvelle des Forges et Chantiers de la Méditerranée», Ла-Сейн-сюр-Мер |
| Закладений: | 22 липня 1862 року |
| Спуск на воду: | 21 вересня 1863 року |
| Прийнятий: | 9 листопада 1864 року |
| Виведений: | Виключений зі складу флоту 30 серпня 1903 року |
| Доля: | Зданий на злам |
| Основні характеристики | |
| Тип: | Броненосець типу «Реджина Марія Піа» |
| Водотоннажність: |
|
| Довжина: | 81,2 м |
| Ширина: | 15,2 м |
| Осадка: | 6,3 м |
| Потужність: | 2 924 к.с. |
| Двигуни: |
|
| Швидкість: | 13 вузлів |
| Дальність плавання: | 2 600 миль на швидкості 10 вузлів |
| Екіпаж: | 484 |
| Озброєння: |
|
| Бронювання: |
|
Історія створення
Броненосець «Реджина Марія Піа» був закладений 22 липня 1862 року на верфі «Société Nouvelle des Forges et Chantiers de la Méditerranée» у місті Ла-Сейн-сюр-Мер у Франції.
Спущений на воду 21 вересня 1863 року, вступив у стрій 9 листопада 1864 року.
Свою назву корабель отримав на честь святого Мартина Турського.
Історія служби
Битва біля Лісси
Під час битви біля Лісси «Сан Мартіно» входив до складу дивізії адмірала Карло ді Персано, разом з кораблями «Ре д'Італія» (флагман) та «Палестро».
16-19 липня корабель брав участь в обстрілах берегових укріплень Лісси. 19 липня до ескадри приєднався найпотужніший італійський броненосець «Аффондаторе».
Вранці 20 липня надійшла звістка про наближення австрійського флоту. Персано почав шикувати свої кораблі у кільватерну лінію. Коли почався бій, він вирішив перенести свій прапор на «Аффондаторе». Між дивізіями італійських кораблів виник розрив, в який і спрямував удар головних австрійських сил Вільгельм фон Тегетгофф.
Спочатку «Сан-Мартіно» вступив у бій з неброньованими кораблями 2-ї австрійської дивізії, але коли «Ре д'Італія» вступив у сутичку з австрійським броненосцем «Ерцгерцог Фердинанд Макс», намагався прийти на допомогу своєму кораблю.
Пізніше у ході бою «Сан Мартіно» зіткнувся зі своїм броненосцем «Реджина Марія Піа», зазнавши пошкоджень носової частини. Загалом у ході бою «Сан Мартіно» був уражений багато разів. Один із ворожих снарядів пробив броню, але застряг у дерев'яній основі корабля. Також корабель був два рази підпалений ворожим вогнем, але в обох випадках команді вдалось загасити пожежу.
Подальша служба
Після війни «Сан Мартіно» був перебудований в броненосець із центральною батареєю. Дві 220-мм гармати були встановлені в носовій частині, вісім 203-мм гармат були розміщені в казематі (по чотири з кожного борту), ще одна гармата - в кормовій частині.
У 1888 році «Сан Мартіно» разом з броненосцями «Лепанто», «Італія», «Енріко Дандоло», «Кайо Дуіліо» та низкою менших кораблів брав участь у щорічних маневрах флоту ,під час яких відпрацьовувався захист Ла-Спеції.
У 1888-1890 роках корабель був модернізований та переозброєний. Тепер його озброєння складалось з вісьмох 152-мм гармат у казематі та декількох гармат меншого калібру для захисту від міноносців - п'яти 120-мм гармат, чотирьох 57-мм гармат і восьми 37-мм гармат Готчкіса. Також на кораблі були встановлені три торпедних апарати.
У 1894 році корабель увійшов до 3-ї дивізії італійського флоту, разом з нещодавно збудованими бронепалубним крейсером «Лігурія» і торпедним крейсером «Конфієнца». Того ж року він брав участь у військово-морському огляді в Генуї, який проводився на честь короля Умберто I під час введення в експлуатацію броненосця «Ре Умберто».
Надалі «Сан Мартіно» базувався в Ла-Спеції. У 1903 році він був виключений зі складу флоту і зданий на злам.
Література
- Conway's All the World's Fighting Ships, 1860—1905. — London: Conway Maritime Press, 1979. — ISBN 0 85177 133 5 (англ.)
- Энциклопедия броненосцев и линкоров. / А.Е. Тарас, Минск, 2002 (рос.)