Three Cheers for Sweet Revenge

Three Cheers for Sweet Revenge описували як альтернативний рок,[9] емо,[5][10][11] поппанк,[5][10][12] постхардкор[13] і панк-рок.[14][15] У той час, як I Brought You My Bullets, You Brought Me Your Love вважався "зокрема скрипучим входом у той хитрий жанр гуртів, які змішують елементи емо, хардкору і навіть металу",[16] Three Cheers for Sweet Revenge "одночасно показав їхні здібності до написання пісень і привернув до них увагу, на що вони заслуговують".[5] Полишивши "скримо"[17] та "складніші структури пісень"[18] їхнього першого альбому позаду, на Three Cheers вони створили звучання, що "проводить межу між поппанком та гострим, театральним емо"[5] та воднчас "має сильний вплив від хардкор-панку".[18] У багатьох публікаціях Three Cheers порівнювали із звучаннями таких гуртів, як The Misfits,[19] AFI,[16] Thursday.[16]

Вокаліст Джерард Вей називав перший сингл "I'm Not Okay (I Promise)" "самодопоміжною поппіснею"[20], а журнали AllMusic і Rolling Stone описували цю пісню як "вибухова емо-поп композиція із настільки смішно причепливим гуком, наскільки він сам є смішним"[21] і "зворушливий гімн для молодих та депресивних"[22] відповідно. Сингл був номінований на нагороду Kerrang! за найкращий сингл[23] і дійшов до 86 місця на чарті US Billboard Hot 100.[24]

Перший трек в альбомі, "Helena", вважається "ключовим моментом в альбомі та супергітом". Вей стверджував, що ця пісня "уособлює в собі всю тему альбому" та "викриває темну сторону гурту" у порівнянні з першим синглом.[20] У пісні співається про скорботу через смерть бабусі Джерарда та Майкі – Елени Лі Раш.[20] Ця пісня також була їхньою першою серед найкращих 40.[24]

Професійні огляди
Оцінки оглядів
Джерело	Рейтинг
AllMusic	[25]
Alternative Press	[5]
Blender	[26]
IGN	7.1/10[27]
Kludge	7/10[28]
Melodic	[29]
Rolling Stone	[19]
The Rolling Stone Album Guide	[30]
Stylus Magazine	B[18]

Джонні Лофтус з AllMusic написав, що "за допомогою першокласного продюсера Говарда Бенсона вони відредагували надлишки від I Brought You My Bullets You Brought Me Your Love, в результаті чого ми отримали винагороджувальний, досить невідступний, безжалісний продукт."[25] Енді Ґрінвальд з Blender занотував те, як Вей інтегрує елементи свого життя у пісні в цьому альбомі, та зауважив, що його "бідкання й скиглення перетворює енергійні пісні як "I’m Not Okay (I Promise)" у після-шкільну поезію".[26] Єн Матерс зі Stylus Magazine відчув, що альбом налічував у собі "дванадцять майже бездоганних пісень та інтерлюдію всього у 39 хвилинах" і що "навіть коли його інтенсивність вщухає, вона не вщухає",[31] а Кірк Міллер з Rolling Stone описав альбом як "до біса добре проведений час".[32] Критик JR з IGN назвав Three Cheers "хорошим альбомом", з усім тим, "він навіть не наблизився до того різноманіття та зухвалості, до яких міг би".[27] У The Village Voice Роберт Крістгау назвав альбом "дрантям".[33]

NME додали альбом у список "20 емо альбомів, які рішуче вистояли випробування часом".[38] Альбом посів 260 місце у списку Spin "300 найкращих альбомів за останні 30 років (1985-2014)".[39] Rock Sound написали, що цей альбом – це "реліз, що визначив цілу еру" та "зворушив мільйони людей по всьому світові як музично, так і емоційно".[40]

У 2016 Rolling Stone проголосили Three Cheers десятим найкращим емо-альбомом з 40, кажучи, що "Three Cheers не був просто концептуальним альбомом, він був концептуальним сиквелом, що розширив малу історію 2002-го Bullets у великобюджетний проєкт, наповнений роздумами про життя та смерть ("Helena"), "biting kiss-offs" ("I'm Not Okay") і кількома драматичними кліпами, через що вони часто з'являлися на MTV".[11]

На сьогодні у США було продано більше одного мільйона копій Three Cheers for Sweet Revenge, і альбом був сертификований платиновим за RIAA.[41] By February 2006, the album had sold over 1,356,000 copies in the US.[42] Станом на лютий 2006 було продано 1,356,000 копій альбому в США.[42] Також альбом був двічі сертифікований платиновим у Канаді, платиновим у Великій Британії, золотим в Ірландії, Чилі[43] та Аргентині.

Усі пісні написані гуртом My Chemical Romance.

Продюсери, інженери, техніки, менеджмент

• Говард Бенсон – продюсер, міксинг
• Річ Кості – міксинг
• Крейг Ааронсон – A&R
• Браян Шектер – менеджмент
• Метт Ґеллі, Стейсі Фасс – агенти
• Майк Плотніков – запис
• Ерік Міллер – інженер
• Пол Декарлі – Pro Tools та програмування
• Джон Нікольсон – барабанний технік
• Кіт Нельсон – гітарний технік
• Том Бейкер – мастеринг
• Метт Гріффен, Дана Чайлдс – продюсерські координатори
• Артуро Рохас, Фернандо Діаз, Майк Ґарднер, Кріс Озуна, Браян Манселл – раннери
• Марк Холлі – допомога з дизайном

• Three Cheers for Sweet Revenge Allmusic
• Three Cheers for Sweet Revenge last.fm