Unitatis Redintegratio

Декрет складається з 24 статей, об'єднаних у 3 розділи, і передує вступом:

1. Вступ (стаття 1)
2. Про католицькі засади екуменізму (статті 2-4)
3. Про здійснення екуменізму (статті 5-12)
4. Про Церкви і церковні громади, відокремлені від Римського Апостольського Престолу (статті 13-24)
   1. Про особливу повагу до Східних Церков (статті 14-18)
   2. Про відокремлені Церкви і церковні громади на Заході (статті 19-24)

Декрет присвячений екуменізму, як його розуміє Католицька церква. Преамбула декрету констатує, що прагнення до християнської єдності є нагальною задачею для християн, і що «поділ прямо суперечить волі Христа, служить спокусою для світу і завдає шкоди найсвятішій справі — проповіді Євангелія всьому творінню».

Перша глава викладає католицькі принципи екуменізму. Підкреслюється, що єдина Церква Христова перебуває в Католицькій церкві — «Адже повноту спасительних засобів можна одержати тільки в католицькій Христовій Церкві», але в той же час декрет заявляє про неможливість звинувачувати християн з громад, розділених з Католицькою церквою, в гріху поділу:

чимале число громад відокремилося від повного спілкування з Католицькою Церквою, іноді не без вини людей: і з того, і з іншого боку. Однак тих, хто народжується нині в таких Спільнотах і виконується віри в Христа, не можна звинувачувати в гріху поділу, і Католицька Церква приймає їх з братньою шаною і любов'ю. Бо ті, хто вірує в Христа і належним чином прийняв хрещення, перебувають у певному спілкуванні з Католицькою Церквою, хай навіть неповному ... Тим не менш, виправдавшись вірою в хрещення, вони поєднуються Христу і, отже, по праву носять ім'я християн, а чада Католицької Церкви з повною підставою визнають їх братами у Господі.[1]

Другий розділ описує як повинен будуватися екуменічний діалог з некатолицькими християнськими церквами. Третя глава розглядає окремо дві групи некатолицьких церков: Східні (автокефальні Православні церкви та Давньосхідні церкви) і Західні (маються на увазі в першу чергу різні протестантські церкви і громади).

Декрет припускає спільне відправлення обрядів зі Східними церквами:

Оскільки ці Церкви, хоча і відділені від нас, мають істинні таїнства, особливо, по апостольській наступності, Священства і Євхаристії, завдяки яким вони досі дуже тісно пов'язані з нами, то спільна участь у сакральних діях (communicatio in sacris) у відповідних обставинах і зі згоди церковної влади, не тільки можливі але і бажані.[2]

• Unitatis Redintegratio офіційному сайті Ватикану (англ.)
• офіційний переклад білоруською