Usinor

Компанія «Юзінор» була заснована у 1948 році шляхом об'єднання двох великих металургійних компаній, що базувалися на півночі Франції, — «Форж е ас'єрі де Денен е Анзен» (фр. Forges et Aciéries de Denain et Anzin — "Кузні і металургійні заводи Денену й Анзену, заснована 1834) і «Форж е ас'єрі дю Нор е де л'Ест» (фр. Forges et Aciéries du Nord et de l'Est — «Кузні і металургійні заводи півночі і сходу», заснована 1881).[1] Зокрема, компанія «Форж е ас'єрі де Денен е Анзен» передала тресту «Юзінор» свої доменні печі і сталеплавильні заводи у Анзені і Ескадоні і залізничну гілку, що з'єднувала їх з Обіньї-о-Бак, а компанія «Форж е ас'єрі дю Нор е де л'Ест» — свої доменні печі і заводи у Валансьєнн, Лувруалі, Омоні і Монтатері. Доля «Форж е ас'єрі де Денен е Анзен» «Денен-Айзен» оцінювалася у 5985,6 млн дореформенних франків, а доля «Форж е ас'єрі дю Нор е де л'Ест» — у 5614,4 млн дореформенних франків, що складали номінальний капітал тесту. Кожна з двох компаній стала власником 50 % акцій новоутворенного тресту.[2]

У перший рік свого існування компанія отримала кредити за планом Маршала з США у розмірі 12 млн доларів і 13 млрд. дореформенних франків з так званого еквівалентного фонду, внаслідок чого компанія могла виділити 25 млрд дореформенних франків на інвестиції.[2] Нею було закуплено у США прокатне обладнання на суму 10 млрд франків. На 2 заводах компанії було встановлено безперервні прокатні стани — гарячої прокатки у місті Денені, потужністю 800—900 тис. т, і холодної прокатки — на заводі у Монтатере, потужністю 350 тис. т.[1][2]

За 1961—1965 роки «Юзінор» збільшила свій основний капітал (за відрахуванням амортизації) з 1051 млн франків до 1753 млн, кількість робітників — з 18 тис. (у 1964 році) до 38 тис. (у 1966 році), оборот її зріс з 1544 млн франків до 2042 млн, дівіденди підвищилися з 24,6 млн франків у 1961 році до 35 млн у 1966 році.[3]

У 1965 році у списку 500 найбільших підприємств Франції «Юзінор» посідав за власним капіталом 14 місце, за оборотом — 10, за зайнятістю — 8, за доданою вартістю — 12, за інвестиціями — 172.[2]

Компанія «Юзінор» володіла 2 компаніями для збуту своєї продукції — «Сос'єтн де вант д'ас'є дю Нор де ля Франс», що займалася продажем продукції на внутрішньому ринку, і «Сос'єте пур ля вант дез ас'є», що займалася експортом продукції «Юзінор».[2]

14 жовтня 1998 року група «Юзінор» та уряд Валлонії досягли домовленості, згідно з якою «Юзінор» стало мажоритарним акціонером бельгійського виробника сталі Cockerill-Sambre.[6]

• Charles Gachelin. La mutation de la sidérurgie de la région du Nord. «Hommes et Terres du Nord». 1980 , No 1 , 21 — 33. (фр.)