Ved Rundarne

«У Рондане» або «У Рондських горах» (норв. «Ved Rundane», в сучасній орфографії також «Ved Rondane») — вірш норвезького поета Осмунда Улофсена Віньє 1861.[1] Вірш входить до збірки «Ferdaminni fraa Sumaren 1860». У 1870 Едвард Ґріґ поклав вірш на музику, що зробило його одним з найвідоміших зразків норвезької поезії.

У Рондських горах
Знову дивлюсь сьогоднi на цi гори та полонини
Тi, що я бачив у раннiй молодостi
I той саме вiтер, що охолоджував розпашiле чоло
I золото, розкидане по снiгу, як тодi.
Це дитячий гомiн, що промовляє до мене
Робить мене мрiйливим i навiть щасливим.
Слова змiшуються зi спогадами юностi
Якi огортають мене i мало не забивають памороки.
Так, життя огортає мене, як воно огортало
Коли пiд снiгом я бачив зелене зiлля.
Сьогоднi я мрiю, як мрiяв ранiше
Коли бачив цi гори у синявi.
Я забуваю щоденнi чвари, як ранiше забував,
Коли надвечiр я тiшився з останнього вiдблиску сонця.
Я звичайно знайду собi дiм, який буде моїм прихистком,
Коли сонце, що хилиться спочити, вкаже менi шлях.
Все як колись, але бiльше безперечностi
А також свiтла дня, яке здається менi прозорiшим,
I те, що мене мучило i уражало так жорстоко,
Сама тiнь менi здається не такою темною;
Навiть те, що пiдбурює грiшити, часто мене зачаровує,
Навiть ця нескорена гора стає менш суворою.
Старi думки повертаються доладними:
Це те саме, стареньке серце, б’ється.
I кожен камiнь як вiднайдене знання,
Тому що дитям, я бiгав серед них.
Наче цi високi вершини були гiгантами,
Я питаюсь то в однiєї, то в iншої, хто виграє.
Я пам’ятаю про все; i те, i iнше
Поки сонце не згасне, занурившись у снiг.
I в день мого останнього сну,
Цi старi спогади i цi старi тiнi мене розрадять.
Переклад Дарини Макаренко
  1. Haarberg, Jon (17 березня 2017). Aasmund Olavsson Vinje. Store norske leksikon (норв.). Процитовано 31 березня 2018.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.