Volvo PV444/544

Компактний седан-фастбек Volvo PV444 був розроблений дизайнером Хельмером Петтерсоном та головним конструктором Еріком Джерном за мотивами моделі американського виробника Pontiac і став першою шведської легковою моделлю з несучим кузовом яка освоєна для масовогоу виробництва. Однак, один зі засновників та незмінний технічний директор фірми Volvo Густав Ларссон наполіг, щоб на автомобілі був застосований більш звичний задній привід, а не передній, який здавався тоді авангардистським. Втім, конкуренти фірми SAAB розсудили тоді по іншому, випустивши в 1950 році передньопривідний седан Saab 92. За час виробництва моделі PV444 було випущено вісім серій, які розрізнялися зовнішнім оформленням і внутрішнім оснащенням: решітка радіатора, світлові та сигнальні прилади, панель приладів, набір обладнання, ходова частина, включаючи колеса, двигуни тощо.

Модель PV444 вперше в історії Volvo крім несучого кузова отримала також 4-циліндровий верхнеклапанний (OHV) двигун B4B робочим об'ємом 1,4 л, який після модернізації в 1955 році (B14A) став розвивати 51 к. с. З 1957 року почали встановлювати більш потужний 1,6-літровий двигун B16B. З ним PV444 відрізнявся більш високою економічністю і кращою динамікою розгону в порівнянні з однокласниками. На експортну версію HS для американського ринку встановлювали форсовані двигуни: 70-сильний B14A від моделі P1900 і 85-сильний B16B з підвищеним ступенем стиснення і двома карбюраторами SU.

• Розмір шин: 5.00 x 16" (до 1951 р.) і 5.90x15" (з 1951-го)

Рестайлінгова модель Volvo PV544 вироблялася з 1958 по 1966 рік. Відмінності від попередньої моделі у PV544 не були принциповими, але досить помітними: місткість салону вказувалася вже як 5-ти місцева (звідси і заміна першої «четвірки» в індексі моделі на «п'ятірку»), було змінено облицювання решітки радіатора (сотоподібна замість рейкової), роздільне V-образне вітрове скло було замінено на гнуте панорамне, збільшена площа заднього скла, модернізована комбінація приладів, тощо. Трансмісія згодом була замінена на 3—4-ступінчату. З 1962 модель стала оснащуватися новим двигуном B18 (обсяг — 1,8 л), розробленим для спортивного купе Volvo P1800. За час виробництва моделі PV544 було випущено сім серій, які розрізнялися зовнішнім оформленням і внутрішнім оснащенням: решітка радіатора, світлові та сигнальні прилади, панель приладів, набір обладнання, ходова частина, двигун, коробка передач тощо.

Агрегати і переднє оперіння седана PV444 використовувалися для комерційного шасі PV445 (серій A і B), що випускалося з вересня 1949 до травня 1962 року, але спочатку кузови на нього сама Volvo не робила, надаючи цей почесний обов'язок стороннім виробникам, які монтували на нього власні кузови типу фургон або пікап, поки в 1952 році на майданчику готової продукції не скупчилися близько тисячі непроданих шасі. Тоді заводський інженер Ерік Скогх взявся розробити фірмовий комерційний кузов, а в ході конструювання зрозумів, що його доцільно оснастити склом і заднім сидінням. Так з'явився 3-дверний універсал Volvo Duett (інший варіант назви — PV445 DH), серійно випускався з липня 1953 до лютого 1969 року. До серпня 1958 року він повністю базувався на агрегатній базі седана PV444, а потім отримав зовнішнє оформлення передка в стилі рестайлінгової моделі PV544, але повністю на агрегатну базу PV544 (включаючи панорамне вітрове скло і нову приладову панель) Duett перейшов тільки в липні 1960 року, отримавши індекс P210. Взимку 1962 року P210 оснастили 1,8-літровим 75-сильним двигуном серії B18, а також впровадили 12-вольтову електросхему. Всього було виготовлено 29'409 од. PV445 і PV445 Duett, а також 60'100 од. серії P210. Сімейство Duett PV445 пропонували з кузовами типу фургон (Van) — серії DS, GS і LS; засклений фургон (Estate) — серії DH, GL і LL і вантажопасажирський універсал (Passenger estate); модель P210 з кузовами Estate і Delivery van — серії A, B, C, D, E, F, M і P.

• Розмір шин: 6.40 x 15"

На седані PV544 1964 року випуску індо-кенійський екіпаж братів Сінгх виграв Східно-Африканське ралі Сафарі 1965 року (East African Safari Rally 1965).

У наступні роки, PV544 з великим успіхом конкурував у мексиканському чемпіонаті з дорожніх гонок Carrera Panamericana.

Надалі PV544 досить успішно виступав в обох ралі і гоноках, завоювавши кілька чемпіонських титулів.

Під час демонстраційного показу Volvo PV444 восени 1944 року автомобіль оглянули майже 150 тис. відвідувачів, але лише 2'300 з них зважилися одразу викласти суму 4'800 крон, заявлену в рекламних цілях — стільки ж за 17 років до цього коштував і перший автомобіль Volvo ÖV4. Реально перші покупці змогли отримати свої вже оплачені автомобілі лише майже через три роки, але все ж залишилися у виграші, так як в 1947 році за нову машину просили вже 8'000 крон. Для порівняння: німецькі передплатники на народний автомобіль (Volkswagen) Kdf38 змогли викупити після війни свої машини (вже версії Volkswagen-11) тільки після солідної доплати, а радянським доводилося покупати облігації державних цільових безвідсоткових позик 1990 року (зокрема на купівлю легкових автомобілів) та не були до кінця отоварені за ними ще і у 2009 році.

Один із засновників компанії Volvo, який зазвичай ніколи не помилявся, економіст Ассар Габріельсон, вважав, що випуск моделі PV444 не перевищить 8'000 примірників і, хоча, пізніше збільшив даний прогноз до 12'000 машин, але і тут жорстоко прорахувався — реальний тираж машини ледь не досяг 200'000 примірників, а з урахуванням більш пізньої моделі PV544 та універсалу Duett перевищів і півмільйона!

З 1957 року Volvo PV544 разом із моделлю Volvo P120 Amazon першими серед серійних легкових моделей у світі отримали в якості опціонного оснащення триточковий ремінь безпеки, а з 1959 року він став вже базовим оснащенням.

Під час старту на життєво важливому американському ринку рестайлінговий PV544 отримав відмінний Пі-аР в особі «спаринг-партнера» Інгемара Юганссона, який оскаржував тоді титул чемпіона світу з боксу в суперважкій вазі і знаходився в США навесні і влітку 1959 року. Інго, як його прозвали, вибрав в якості засобу пересування білий PV544 з шинами з щигольскими білими боковинами і шикарними збільшеними хромованими бамперами, так званого «Американського типу». Його тренер Ніссе Бломберг володів аналогічним автомобілем, але темного забарвлення і постійно пересувався слідом за підопічним, коли той опинявся поза рингом. Автомобілі, природно, привернули значну зацікавленість публіки і були зображені у багатьох газетах, особливо після всесвітньо відомого «правого хука Інго», здійсненого ним 25 червня.

Коли в серпні 1965 року PV544 була представлена як модель 1966 року, її ціна у виконанні Special II становила 13'000 шведських крон і 13'600 крон у виконанні Sport. При цьому автомобіль ніколи не випускався ні з правим кермом (хоча до 1965 року рух у Швеції був саме лівостороннім), ні з 4-дверним кузовом, ні з годинником.

Згідно з опитуваннями 1980-х серед шведів старше за 45 років саме моделі серії PV найбільшою мірою символізували собою бренд Volvo.

• Volvo 444 and 544 Pictures
• 50 years ago: the PV444 becomes the 544 in August 1958^{[недоступне посилання з лютого 2019]}