Yellowcard

Гурт Yellowcard був заснований 1997 року в Джексонвіллі, штат Флорида. Гурт випустив свій перший альбом, "Midget Tossing" у 1997 році. У той час Шон Мекін брав участь у записі декількох пісень, не постійний член гурту, він відмовляв багатьом пропозиціям гурту. "Where We Stand", другий альбом, продовжив ідею першого, і Шон був задіяний вже в більшій кількості пісень. Незабаром Бен Добсон втратив інтерес до проєкту і пішов. Його замінив Раян Кі (вокал/ритм-гітарист), який раніше грав у гурті під назвою Craig's Brother. На початку 2000 гурт записав мініальбом "Still Standing EP", незабаром після чого Тодд Клері покинув гурт і Раяну Кі довелося виконувати обов'язки Тодда і Бена: співати та грати на гітарі.

Після того, як новий EP був відісланий другу Стіву Лубарскі в Lobster Records гурт підписав свій перший контракт в червні 2000 і вже восени відправився записувати свій повноцінний альбом.

Таким чином, у 2001 вийшов третій альбом "One for the Kids" (Lobster Records). За ним послідував "The Underdog EP" (Ramev Records) у 2002, який був досить тепло прийнятий фанатами. Хоч би що там було, але після випуску "The Underdog EP" Воррен Кук покинув колектив з особистих причин. І гурт покликав свого старого друга - Піта Мозлі з "Inspection 12", бас-гітариста. Приблизно в період між тим, як був записаний останній EP і пішов Воррен Кук був знятий кліп на пісню "Powder". Пізніше він потрапив на розширену версію альбому "Ocean Avenue".

Пітер Моузлі (квітень 2006).

Але по справжньому Yellowcard був прийнятий публікою тільки після виходу "Ocean Avenue" (2003). Фанати полюбили щирі тексти і унікальний музичний стиль. У процесі запису альбому Пітер Моузлі залишив гурт, посилаючись на особисті причини. Гурт знову почав пошуки басиста і знайшла Алекса Люїса. Першим синглом стала пісня "Way Away". Він добре пройшов на MTV2 і рок-радіо, отримавши 25 місце в рок-чартах. Пісня наробила достатньо шуму і визначила основний напрям гурту. Посеред туру гурту на підтримку альбому зі своєї напів-відставки повернувся Піт Мозлі та проявив бажання повернутися в колектив. А оскільки Піт був невіддільною частиною колективу при записі "Ocean Avenue" і він був хорошим другом учасників гурту ще зі старшої школи, Люїсу довелося піти й Піт зайняв його місце. Наприкінці 2003 року гурт випустив свій проривний сингл - "Ocean Avenue". Вперше показаний на MTV TRL, він швидко зайняв перше місце в багатьох чартах. З часом пісню стали крутити й по радіо, і вона зайняла 37-е місце в Billboard Hot 100. Раптово Yellowcard були скрізь, починаючи з обкладинки Alternative Press закінчуючи тим, що вони стали хедлайнерами Warped Tour (2004). Також, у 2004 році на MTV VMA Yellowcard відвезли з собою нагороду за відео Ocean Avenue. Другий трек альбому, "Breathing", також з'явився в іграх "Burnout 3: Takedown" і "FlatOut 2".

Після успіху "Ocean Avenue" був випущений сингл на пісню "Only One", який непогано пройшов на TRL і радіо. У кінцевому підсумку було продано понад два мільйони копій альбому, і це тільки в США. Як тільки популярність "Ocean Avenue" стала затухати, гурт зробив декілька саундтреків і окремих пісень. Перший - "Gifts & Curses", фігурував у фільмі "Людина-павук 2", Інший, кавер на "Violines" (Lagwagon), вийшов у збірці "Rock Against Bush, Vol. 2". На MTV Movie Awards у 2005 році гурт представив кавер на пісню "Don't You Forget About Me" під час триб'юту до фільму "Клуб «Сніданок»" (The Breakfast Club). Пісня з альбому під назвою "Life of a Salesman" є посиланням на дитинство батька Раяна Кі.

Більшу частину 2005 року Yellowcard працювали над своїм наступним альбомом «Lights and Sounds». Реліз відбувся 24 січня 2006. У січні 2005 Піт і Раян поїхали до Нью-Йорка, щоб розпочати запис нового альбому, в той час, як інші члени гурту відновлювали сили в Каліфорнії після 18 безперервних місяців турне. Загальна концепція альбому є ні що інше, як вираз негативних почуттів стосовно Лос-Анджелесу. 20 пісень було записано, 14 з них потрапили на CD, плюс b-side була доступна на імпортних версіях, CD-синглах і iTunes Store. Незабаром після запису альбому Бен Гарпер, соло-гітарист, один із засновників гурту, покинув музичний колектив і сфокусувався на своєму власному лейблі звукозаписуючому Takeover Records. На його місце прийшов Раян Мендез із Staring Back (до речі, лейбл Бена був близький до того, щоб почати писати новий альбом цього гурту). Після Yellowcard Бен приєднався до Amber Pacific, але незабаром пішов від них. Зараз Бен Гарпер грає в гурті Hey Mike! та працює в Takeover Records. Трек «Lights & Sounds» став сингловий, також його можна почути в іграшці Burnout Revenge. У перший тиждень продажів альбом розійшовся тиражем в 90 000 копій, а загалом у всьому світі було продано понад мільйон копій. Другим синглом стала пісня «Rough Landing, Holly», вперше кліп був показаний у березні 2006 року.

• Бен Гарпер - соло-гітара, вокал (1997–2006)
• Пітер Моузлі - бас-гітара, клавіші, вокал (2002–2003, 2004–2007)
• Алекс Льюїс - бас-гітара, вокал (2003–2004)
• Воррен Кук - бас-гітара, вокал (1997–2002)
• Тодд Клері - ритм-гітара, вокал (1997–2000)
• Бен Добсон - фронтмен (1997–1999)