Євгенія Ситник

Закінчила гімназію в Тернополі. Активістка товариств «Бесіда», «Молода Громада» та інших. У 1927 році приїхала до Канади зі своїм чоловіком Степаном Ситником. Працювала в жіночих школах, «Просвіті» та організації ім. Лесі Українки при Народному домі у Вінніпезі.

Співзасновниця Організації українок Канади ім. О. Басараб (1930), Комітету українок Канади (1944) та інших. 18 років працювала учителькою в «Рідній школі», водночас заступником голови, головою Центральної управи, секретарем (10 років) ОУК, референтом преси при відділі КУК. Член президії Світового конґресу українського жіноцтва (1948), де була діяльною в створенні Світової федерації українських жіночих організацій, член контрольної комісії, заступник голови, почесний член цього об'єднання. Співпрацювала з українськими періодичними виданнями в Канаді, зокрема була редактором та співредактором жіночої сторінки в газеті «Новий шлях» (до 1950), почесний член СФУЖО (з 1973).

• Шевченківська медаль КУК (1968)[2]

• Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж—Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995.
• Мельничук Б., Романюк М., Щербак Л. Ситник-Онуферко Євгенія // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2008. — Т. 3 : П — Я. — С. 261. — ISBN 978-966-528-279-2.
• Прес-центр^{[недоступне посилання з серпня 2019]}