Європейська мрія

«Європейська мрія: як європейське бачення майбутнього поступово затьмарює Американську мрію» (англ. The European Dream: How Europe's Vision of the Future Is Quietly Eclipsing the American Dream) — книга американського економіста та соціального теоретика Джеремі Ріфкіна, опублікована у вересні 2004. Ріфкін описує виникнення і еволюцію Європейського Союзу за останні п'ять декад і розглядає відмінності між цінностями європейців і американців. Він стверджує, що ЄС, який він описує як перший по-справжньому пост-модерністський керівний орган економічної наддержави, що конкурує зі США, і має потенціал щоб стати повноправною наддержавою світу.

Відповідно до Ріфкіна, «Європейська мрія», при якій люди відчувають безпеку не через самостійне накопичування багатства, а завдяки стійкому розвитку і дотриманню прав людини. Концепція Ріфкіна відображає пошук голландського народу gezelligheid (мається на увазі затишний, що включає навколишнє середовище), а також соціальної теорії ринку, яка домінувала в французькому та німецькому економічному плануванні з часів Другої світової війни. Ріфкін стверджує, що саме «Європейська мрія» найкраще підходить для проблем XXI століття.

Ріфкін пояснює протидію Європи смертній карі в історичному контексті: після величезних втрат у війнах початку і середини XX століття, Європа принципово виступає проти вбивства, спонсором якого є держава.

Щоб підтримати власний тезис, Ріфкін відмічає[1], що Європейський Союз має не тільки більшу густоту населення, але і більший Валовий внутрішній продукт ніж США. Потенціал ЄС як економічної наддержави ілюструється даними: 14 з 20 головних банків світу, 61 компанія зі 140 найбільших належать Європі[2].

Автор наголошує на чіткому розходженні між «жорстокою політикою» Сполучених Штатів і більш «м'якою» ЄС у питаннях сфери міжнародних відносин. Америка спирається на військову міць і економічне домінування у більшій мірі ніж Союз. Європа ж об'єднує свою силу в фінансовому секторі та економіці в цілому із зобов'язаннями гуманітарної та економічної допомоги, торговими договорами, інтернаціональними інституціями та терплячою, багатосторонньою дипломатією. Для більшості країн ця відносна різниця виразилася в розповсюдженій ворожості до американської потужності та відносної готовності до співпраці з Європейським Союзом.

У Південній Кореї книжка створила сенсацію й отримала неочікувано високу популярність завдяки Но Му Хьон — президенту Республіки Корея з 25 лютого 2003 по 25 лютого 2008, який прочитав роботу Ріфкіна й мав плани реалізувати азійську версію «Мрії».