Європейський комітет з електротехнічної стандартизації

Європейський комітет з електротехнічної стандартизації, CENELEC ( фр. Comité Européen de Normalisation Électrotechnique  ; англ. European Committee for Electrotechnical Standardization ) відповідає за європейську стандартизацію в галузі електротехніки . Разом з ETSI ( телекомунікації ) та CEN (інші технічні сфери) він утворює європейську систему технічної стандартизації. Стандарти, узгоджені цими агенціями, регулярно приймаються у багатьох країнах за межами Європи, які слідують європейським технічним стандартам. Хоча CENELEC тісно співпрацює з Європейським Союзом, він не є інститутом ЄС. Тим не менш, його стандарти є "EN" стандартами ЄС (та ЄЕП ), завдяки Регламенту ЄС 1025/2012.

   Члени

CENELEC був заснований в 1973 році. До цього за електротехнічну стандартизацію відповідали дві організації: CENELCOM та CENEL.

CENELEC - некомерційна організація, що зареєстрована і діє згідно з бельгійським законодавством. Базується в Брюсселі. Членами є національні органи з електротехнічної стандартизації більшості європейських країн.

Відносини з країнами

Члени

Поточні члени CENELEC: Австрія, Бельгія, Болгарія, Хорватія, Кіпр, Чехія, Данія, Естонія, Фінляндія, Франція, Німеччина, Греція, Угорщина, Ісландія, Ірландія, Італія, Латвія, Литва, Люксембург, Мальта, Нідерланди, Північна Македонія, Норвегія, Польща, Португалія, Румунія, Сербія, Іспанія, Словаччина, Словенія, Швеція, Швейцарія, Туреччина та Велика Британія. [1]

Афілійовані члени

Албанія, Білорусь, Боснія / Герцеговина, Єгипет, Грузія, Ізраїль, Йорданія, Лівія, Молдова, Чорногорія, Марокко, Туніс та Україна наразі є "афілійованими членами" [2] з метою стати повноправними членами.

Інше

CENELEC має угоди про співпрацю з: Канадою, Китаєм, Японією. Південною Кореєб, Росією та неофіційну угода зі США. [3]

Історія

Після Дрезденської угоди (1996) CENELEC координує стандартні заходи з розвитку з МЕК. Старіші стандарти IEC були перетворені в 1997 році шляхом додавання 60000, наприклад, IEC 27 став IEC 60027, і ті ж стандарти публікуються також у серії EN 60000, що свідчить про прийняття CENELEC як європейського стандарту; наприклад, IEC 60034 також доступний як EN 60034. Регіональні європейські стандарти, видані CENELEC і які не прийняті стандартами IEC, пронумеровані у серії EN 50000.

Станом на 2017 рік понад 90% стандартів, прийнятих CENELEC, використовували процес Дрезденської угоди.[4] Альтернативний процес, в якому Національний комітет-член пропонує стандарт, називається процесом (або процедурою) Віламури .

Дрезденська угода була оновлена Франкфуртською угодою у жовтні 2016,[5] а рішення детально описані в Керівництві CENELEC 13 (2016). Після публікації цього посібника стандарти IEC, прийняті CENELEC, позначені як "EN IEC 6xxxx".

Голосування

Станом на 2001 була встановлена зважена система голосування, де країни-члени мали наступну кількість голосів:

  • Франція, Німеччина, Італія та Велика Британія: 10 голосів (кожен)
  • Іспанія: 8 голосів
  • Бельгія, Греція, Нідерланди, Португалія та Швейцарія: 5 голосів
  • Австрія та Швеція: 4 голоси
  • Данія, Фінляндія, Ірландія та Норвегія: 3 голоси
  • Люксембург: 2 голоси
  • Ісландія: 1 голос

Щоб пропозиція була прийнята, 71% членів повинні висловитись (згідно з зваженою системою вище), або 71% членів ЄЕП мають бути за (крім Швейцарії). [6]

Станом на 2017 рік ця система була оновлена таким чином:

  • Франція, Німеччина, Італія, Велика Британія, (не ЄС) Туреччина: 29 голосів (кожен)
  • Польща та Іспанія: 27 голосів
  • Румунія: 14 голосів
  • Нідерланди: 13 голосів
  • Бельгія, Чехія, Греція, Угорщина та Португалія: 12 голосів
  • Австрія, Болгарія, Швеція та (поза ЄС) Швейцарія: 10 голосів
  • Хорватія, Данія, Фінляндія, Ірландія, Литва, Словаччина та (поза ЄС) Норвегія: 7 голосів
  • Кіпр, Естонія, Латвія, Люксембург, Словенія та (поза ЄС) Північна Македонія: 4 голоси
  • Мальта та Ісландія, що не входять до ЄС: 3 голоси

Середньозважений рівень голосування підтримувався на рівні 71%, тобто якщо 17 країн з найбільшою вагою проголосують за стандарт, він пройде (це також означає, що перші 50% [за вагою] країн, які голосують за) Якщо пропозиція не проходить таким способом, то проводиться повторне голосування з урахуванням лише членів ЄС, при цьому поріг знову становить 71%. Однак, на відміну від країн-членів ЄС, від країн, що не належать до CENELEC, які не є членами ЄС, не потрібно переводити стандарти EN у національні стандарти (хоча вони зазвичай роблять це).[4]

Дивись також

Примітки
  1. CENELEC members
  2. CENELEC affiliates
  3. CENELEC Global partners
  4. Hermann J. Koch (2017). Practical Guide to International Standardization for Electrical Engineers: Impact on Smart Grid and e-Mobility Markets. Wiley. с. 92–93. ISBN 978-1-119-06743-6.
  5. CENELEC Cooperation with IEC
  6. Paul Cook (2002). Commentary on IEE Wiring Regulations 16th Edition, BS 7671 : 2001: Requirements for Electrical Installations Including Amendment No. 1 : 2002. IET. с. 3. ISBN 978-0-85296-237-4.

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.