Бельгія

Бе́льгія (нід. België МФА: [ˈbɛlɣijə], фр. Belgique, МФА: [bɛl.ʒik] нім. Belgien), офіційна назва — Королі́вство Бе́льгія (нід. Koninkrijk België; фр. Royaume de Belgique; нім. Königreich Belgien) — суверенна держава у Західній Європі. На півночі омивається Північним морем, на суходолі межує на півночі з Нідерландами, на сході — з Німеччиною і Люксембургом, на півдні — з Францією. Площа країни — 30 528 км² (139 місце у світі), населення — трохи більше 11,4 млн осіб. За густотою населення (367 ос. на 1 км²) Бельгія посідає одне з перших місць у світі. Столиця та найбільше місто — Брюссель (нід. Brussel, фр. Bruxelles), населення якого становить 1,2 млн осіб. Серед інших великих міст слід виділити Антверпен, Левен, Мехелен, Гент, Брюгге та Льєж.

Королівство Бельгія
Koninkrijk België
Royaume de Belgique
Königreich Belgien

Прапор Герб
Девіз: Єдність дає силу
Гімн: Державний Гімн Бельгії

Розташування Бельгії
Столиця
(та найбільше місто)		 Брюссель
Офіційні мови нідерландська, французька, німецька
Форма правління федеративна парламентська конституційна монархія
 - КорольФіліп I
 - Прем'єр-міністрСофі Вільмес
Незалежність від Нідерландів 
 - Проголошення4 жовтня 1830 
 - Визнання19 квітня 1839 
Вступ до ЄС 25 березня, 1957
Площа
 - Загалом 32 547 км² (23)
 - Внутр. води 6,4 % %
Населення
 - оцінка 2019  11 481 000 (?)
 - Густота 367 осіб/км² (?)
ВВП (ПКС) 2014 р., оцінка
 - Повний 479 600 млн $ (36)
 - На душу населення 30 700 EUR (?)
Валюта Євро (EUR)
Часовий пояс CET (UTC+1)
Коди ISO 3166 BE / BEL
Домен .be
Телефонний код +32
Вікісховище має мультимедійні дані
за темою: Бельгія

Юридично Бельгія є суверенною державою і федеральною конституційною монархією з парламентською системою. Її інституційна організація є складною і структурована як на регіональному, так і на мовному рівнях. Країна поділена на три регіони з високим рівнем автономії:[1] Фламандський регіон на півночі, Валлонія на півдні та Брюссельський столичний регіон. Брюссель — найменший і найбільш густонаселений регіон, а також найбагатший регіон за рівнем ВВП на душу населення.

У Бельгії мешкають дві основні мовні групи чи спільноти: нідерландськомовне, переважно фламандська громада, яка становить близько 59 відсотків населення, і франкомовна громада, яка становить близько 40 відсотків усіх бельгійців. Невеличка німецькомовна громада, котра налічує близько одного відсотка, існує в Східних кантонах. Регіон столиці Брюсселя офіційно є двомовним (французька та голландська), хоча французька мова є домінантною. Мовне різноманіття Бельгії та пов'язані з цим політичні конфлікти відбиваються на її політичній історії та складній системі врядування, що складається з шести різних урядів. Невелика німецькомовна громада Бельгії проживає на сході країни у провінції Льєж.

Історично Бельгія була частиною області, відомої як Нижні країни, край дещо більший за нинішню групу країн Бенілюксу, яка також включала частини Північної Франції та Західної Німеччини. Її назва походить від латинського слова Belgica, на честь римської провінції Gallia Belgica. З кінця середньовіччя до 17 століття територія Бельгії була космополітичним центром процвітання комерції та культури. У період з 16 по початку 19 століття, Бельгія слугувала полем битви між багатьма європейськими державами, заслуживши цим прізвисько «Поле битви Європи», репутацію, підкріплену обома світовими війнами. Країна виникла у 1830 році після Бельгійської революції, в результаті якої Бельгія відділилася від Нідерландів.

Бельгія брала участь у промисловій революції[2][3] і протягом 20 століття володіла низкою колоній в Африці.[4] Друга половина 20 століття ознаменувалася зростанням напруги між голландськомовними та франкомовними громадянами, що живилася різницями у мові та культурі та нерівним економічним розвитком Фландрії та Валлонії. Цей постійний антагонізм призвів до декількох далекосяжних реформ, в результаті яких у період з 1970 по 1993 роки відбувся перехід від унітарного до федеративного устрою. Незважаючи на реформи, напруженість між групами збереглася, якщо не зросла; є значний сепаратизм, особливо серед фламандців; існують суперечливі закони про мову, наприклад, муніципалітети з мовними пільгами;[5] і формування коаліційного уряду після федеральних виборів у червні 2010 року зайняло 18 місяців, що є світовим рекордом.[6] Рівень безробіття у Валлонії більше ніж удвічі вищий, ніж у Фландрії, яка розквітала після війни.[7]

Бельгія є однією з шести країн-засновників Європейського Союзу, а її столиця, Брюссель — місто, що в якому знаходиться Європейська Комісія, Рада Європейського Союзу та Європейська рада, а також одне з двох міст, де знаходиться Європейський Парламент (інше — Страсбург). Бельгія також є членом-засновником Єврозони, НАТО, ОЕСР та СОТ, а також частиною тристороннього Союзу Бенілюксу та Шенгенської зони. У Брюсселі знаходиться кілька офіційних інституцій ЄС, і штаб-квартири багатьох великих міжнародних організацій, таких як НАТО.

Бельгія — країна з розвиненою економікою і високим рівнем доходу. Країна має дуже високий рівень життя, якість життя,[8] хорошу систему охорони здоров'я,[9] та освіти,[10] і класифікується як «дуже високий» в Індексі людського розвитку.[11] Бельгія також є однією з найбезпечніших і наймиролюбніших країн світу.[12]

Походження назви

Історично Бельгія була частиною області, відомої як Нижні Землі — регіону трохи більшого, аніж сучасний Бенілюкс, до складу якого також входили частини Північної Франції і Західної Німеччини.

Назва країни походить від етноніма кельтського племені — белги, яке дало назву римській провінції Белгіка (лат. Gallia Belgica), утвореної в 16 році до н. е. З кінця Середньовіччя до XVII століття область Бельгії була процвітаючим і космополітичним центром торгівлі і культури. У період між XVI і XIX століттями Бельгія служила полем битви між багатьма європейськими державами, заробивши прізвисько «поле битви Європи», яке посилили дві світові війни. Країна виникла у 1830 році після Бельгійської революції, після якої та відокремилася від Нідерландів.

Географія
Лісовий пейзаж Арденн

Географічне положення — знаходиться у Західній Європі, на узбережжі Північного моря. На південному заході межує з Францією, на сході з Люксембурґом і Німеччиною, на північному сході з Нідерландами; на північному заході міститься Північне море. На північному заході прибережні рівнини, у центральній частині — пагорби; пагорби й ліси на південному сході; Арденський ліс; річка Шельда (Схелде).

Поверхня переважно низовинна, з поступовим підвищенням на південний схід. Прибережна смуга Північного моря найбільш понижена, вкрита піщаними дюнами і відгороджена дамбами, що захищають від повеней райони польдерів — низовинних угідь. На півночі і північному заході Бельгії — пласка Фландрська низовина, яка на сході переходить у невисоке (до 80 м) плато Кемпен. У середній частині Бельгії переважають хвилясті плато (80—180 м). На південному сході — стародавній (герцинський) масив Арденни (г. Ботранж, 674 м). З корисних копалин промислове значення мають: поклади кам'яного вугілля (запаси понад 6 млрд т в районах Монс—Шарлеруа—Льєж і Кемпен), фосфоритів, каолінів, будматеріалів.

Клімат Бельгії помірно теплий, морський. Звичайні температури січня +3, +4°, липня + 18, +19°. Переважають західні вітри; значна хмарність. Опадів 750—800 мм на рік (в Арденнах — до 1500 мм).

У Бельгії дуже густа сітка річок. На півдні Бельгії протікає Маас та його притока Самбр, Урт. Річки середньої, і північної Бельгії — Шельда (Схелде) з притоками Лісом (Леє), Дендером, на Пн. Зх.—р. Ейзер. Ґрунти на півночі Бельгії переважно бурі лісові, у Кемпені й Арденнах підзолисті. Ліси, головним чином дубові й букові, займають 19,7 % площі Бельгії.

Історія

Стародавні часи

У стародавні часи на території Бельгії жило кельтське плем'я белгів. У 57 до н. е. територію Бельгії завоював Юлій Цезар і включив її до складу Римської імперії, також описав кельтів у своїх «Записках про Галльську війну» У 3 ст. до Бельгії вдерлися германські племена франків і фризів. Белги були частково винищені франками, а частково злилися з ними. У ранньому середньовіччі Бельгія перебувала у складі франкської держави. За Верденським договором 843 територію теперішньої Бельгії було поділено по річці Шельді на дві частини: західна відійшла до Франції, східна — до Лотарингії.

У 13—14 століттях територія Бельгії була ареною запеклої боротьби між Англією і Францією. У середині 15 століття стала володінням бургундських герцогів.

1477–1516 територія теперішньої Бельгії, або Південні Нідерланди, належала разом з рештою Нідерландів імперії Габсбургів, а 1516–1713 — Іспанії. Після війни за Іспанську спадщину, за Утрехтським миром 1713, територія була приєднана до Австрії і знову включена до складу імперії Габсбургів як Австрійські Нідерланди.

XVIII століття

Наприкінці 18 століття у Австрійських Нідерландах розвинулись металургійна, кам'яновугільна, шерстяна, шовкова, скляна та інші галузі промисловості, зміцніла буржуазія як політична сила.

1789 внаслідок буржуазної революції австрійці були вигнані. 11 січня 1790 проголошена незалежна держава — Сполучені Штати Бельгії, але 1791 Австрія відновила свою владу над Бельгією.

1795 французький термідоріанський конвент проголосив приєднання Бельгії до Франції. У колишніх Австрійських Нідерландах були ліквідовані пережитки феодальних відносин, зменшено вплив католицької церкви на економічне і політичне життя країни.

ХІХ століття
Епізод Бельгійської революції

Після падіння імперії Наполеона колишні Австрійські Нідерланди рішенням Віденського конгресу 1814—1815 було злучено з Нідерландами в єдине королівство — Сполучені Нідерланди під владою нідерландського короля Вільгельма І.

Внаслідок революції 1830 та десятиденної кампанії 1831 за підтримки Франції Бельгія здобула незалежність.

Наприкінці 19 століття, завдяки наявності природних багатств і вільних капіталів, подальшому посиленню експлуатації населення метрополії і колонії Бельгійського Конго (з 1885), Бельгія швидко перетворюється в індустріальну країну.

1885 — у Бельгії утворилася робітнича партія; у 1886, 1889, 1890 рр. відбулися великі страйки вуглекопів, що супроводилися сутичками робітників з поліцією й урядовим військом; у загальних політичних страйках 1893, 1902 і 1913 взяло участь близько 1 млн робітників.

ХХ століття

Під час Першої світової війни Бельгія була окупована. 4 серпня 1914 року німецькі війська порушили договір про нейтралітет і зайняли майже всю територію країни.

У 1-й третині ХХ століття у Бельгії запровадили загальне виборче право для чоловіків, 8-годинний робочий день, підвищили пенсії.

Світова економічна криза 1929—1933 охопила всі галузі бельгійської економіки; кількість безробітних зросла до 300 тисяч осіб.

У роки Другої світової війни Бельгія була окупована військами гітлерівської Німеччини.

1948 — Бельгія увійшла до Західного союзу, а 1949 — до Північно-Атлантичного союзу.

1955 Бельгія підписала Паризькі угоди, а 1957 — договір про т. з. Спільний європейський ринок, який у Римі підписали ФРН, Франція, Італія, Бельгія, Нідерланди і Люксембург.

Перших заходів до регіональної автономії було вжито 1971, 1974 й 1980, коли було створено регіональні асамблеї для Фландрії, Валлонії й Брюсселя. 1992 було оголошено про введення федеративного ладу.

Політика

Фламандська громада
(нідерландськомовна)
Французька громада
(французькомовна)
Німецькомовна громада

Фландрія
Валлонія

Брюссельський столичний регіон

Бельгія — конституційна монархія. Глава держави — король, який затверджує закони, має право розпускати парламент, призначає міністрів та суддів всіх інстанцій. Законодавча влада у країні належить парламентові, що складається з палати представників і сенату. Члени парламенту (за винятком частини сенаторів, яких обирають ради провінцій і сам сенат) обираються громадянами Бельгії віком від 18 років. Обраними до палати представників можуть бути особи, які досягли 25 років, а до сенату — 40 років. У Бельгії діє пропорційна виборча система. Згідно з конституцією 1831, виконавча влада належить королю, фактично вона здійснюється урядом. Місцевими справами за конституцією Бельгії відають виборні провінціальні та комунальні ради і призначувані королем губернатори, комісари та бургомістри.

Голова держави — король Філіп I з 21 липня 2013.

Участь у міжнародних організаціях: Бельгія бере участь у багатьох міжнародних організаціях, зокрема СОТ, ООН, ЄКА, ЄМС, ЄІБ, ЄС, МБРР, МВФ, МФКК, НАТО, ОБСЄ, ОЕСР.

Політична криза 2007—2011

Після останніх федеральних виборів, які пройшли 10 червня 2007 р., ліберальній та соціально-християнській партіям так і не вдалося створити національний (федеральний) уряд країни. За всю свою політичну історію Бельгія вперше переживала таку складну ситуацію.

Філіп I

Через 6 місяців після виборів нарешті досягнута домовленість, і у грудні 2007 р. створено Перехідний уряд, який очолив колишній прем'єр-міністр Гі Вергофстадт.

20 березня 2008 р., через 9 місяців перемовин, прем'єр-міністром обрано Іва Летерма і сформовано новий уряд.

15 липня 2008 І. Летерм подає у відставку (дарма що Король Бельгії Альберт ІІ не дав свою згоду на це), і країна знову поринає у невизначеність. Політична криза триває: повноваження чинного уряду продовжуються лише за умови значних обмежень, дати розгляду гарячих питань відтягуються, у тому числі щодо проведення дострокових виборів у 2009 р. спільно з черговими регіональними та парламентськими. Ів Летерм пропонує відставку уряду двічі, 19 та 22 грудня 2008 р., і під час другої доповіді Король Альберт ІІ нарешті дає згоду.

30 грудня 2008 р. Прем'єр-міністром Бельгії став Герман Ван Ромпей. Склад Кабінету міністрів залишився у цілому без змін, окрім трьох осіб: віцепрем'єр-міністром, міністром внутрішніх справ призначено Гвідо Де Падта, міністром юстиції — Стефана Деклерка, міністром державної служби та державних підприємств став Стівен Ванакере.

Детальніше у статті Політична криза в Бельгії (2007-2011).

Економіка

Бельгія — високорозвинена індустріальна країна. Основні галузі економіки: інжиніринг і металургія, моторобудівна, харчова, хімічна, текстильна, вугільна, нафтова та скляна промисловість.

Грошова одиниця — євро

Експорт: залізо, сталь, текстиль, нафтохімікати, пластмаси, діаманти, транспортні засоби;

Див. також

Адміністративний устрій

Бельгія поділяється на 3 регіони: Брюссельський столичний (власне Брюссель і 18 приміських громад), Валлонія, Фландрія, які діляться на 10 провінцій (по 5 у Фландрії й Валлонії), а провінції — на громади.

Демографія
  • 1990 — 9,895 млн
  • 2002 — 10,2 млн (за відомостями перепису)

Найбільші міста

Культура

Офіційні мови — нідерландська, французька й німецька. На півночі, у Фландрії, розмовляють здебільшого нідерландською (55 % населення країни); на півдні, у Валлонії — французькою (32 %); 11 % бельгійців двомовні; на самому сході Валлонії — німецька (0,6 %). У Брюссельському регіоні розмовляють французькою й нідерландською мовами. У Фландрії за офіційну мову править тільки нідерландська, у Валлонії — французька (на землях Німецькомовної громади ще й німецька), а в Брюсселі за офіційні вважають французьку та нідерландську мови.

Релігія

Конституція Бельгії гарантує свободу віросповідання. Більшість віруючих (близько 75 % населення) — католики. Офіційно визнані також іслам (250 тис. осіб), протестантство (близько 70 тис. осіб), юдаїзм (35 тис. осіб), англіканство (40 тис. осіб), православ'я (20 тис. осіб). Протестанти живуть в основному в Брабанті та Генті. Єврейська громада зосереджена в Брюсселі та Антверпені.

Інше

Державний прапор Королівства Бельгії складається з чорної, жовтої й червоної доземних смуг. Чорний колір символізує силу, жовтий означає зрілість, повноту сили, що їх досягають мудрістю. Червоний — символ перемоги, досягнутої внаслідок виявленої хоробрості, мужності й жертовності. Прапор схвалено 1831 року.

Державний герб Королівства Бельгії зображено як чорного щита, приладнаного на схрещених скіпетрах, на тлі щита зображено лева — символ влади. Щит увінчано князівською короною — символом монархічного ладу Бельгії. Внизу на червоній стрічці напис: «У єднанні — сила».

Гімн Бельгії (французька мова):

Ô Belgique, ô mère chérie,
À toi nos cœurs, à toi nos bras,
À toi notre sang, ô Patrie !
Nous le jurons tous, tu vivras !
Tu vivras toujours grande et belle: Et ton invincible unité
Aura pour devise immortelle :
Le Roi, la Loi, la Liberté !
Aura pour devise immortelle :
Le Roi, la Loi, la Liberté !
Le Roi, la Loi, la Liberté !
Le Roi, la Loi, la Liberté !

Національне свято — 21 липня.

Див. також

Примітки
  1. Pateman, Robert and Elliott, Mark (2006). Belgium. Benchmark Books. с. 27. ISBN 978-0761420590
  2. Fitzmaurice, John (1996). New Order? International models of peace and reconciliation—Diversity and civil society (англійською). Democratic Dialogue Northern Ireland's first think tank, Belfast, Northern Ireland, UK. Архів оригіналу за 13 травня 2011. Процитовано 12 серпня 2007.
  3. Belgium country profile (англійською). EUbusiness, Richmond, UK. 27 серпня 2006. Архів оригіналу за 7 жовтня 2009. Процитовано 12 серпня 2007.
  4. Karl, Farah; Stoneking, James (1999). Chapter 27. The Age of Imperialism (Section 2. The Partition of Africa). World History II (англійською). Appomattox Regional Governor's School (History Department), Petersburg, Virginia, USA. Архів оригіналу за 25 вересня 2007. Процитовано 16 серпня 2007.
  5. Buoyant Brussels. Bilingual island in Flanders. UCL (англійською). Архів оригіналу за 24 травня 2016. Процитовано 5 червня 2016.
  6. Belgian government sworn in, ending 18-month crisis. Expatica (англійською). 6 грудня 2011. Архів оригіналу за 2 лютого 2014. Процитовано 8 грудня 2011.
  7. Subscribe to read. Financial Times (англійською). Архів оригіналу за 9 серпня 2017. Процитовано 19 червня 2017.
  8. Quality of Life Index by Country 2017 Mid-Year. www.numbeo.com (англійською). Архів оригіналу за 23 січня 2018. Процитовано 28 грудня 2017.
  9. Health index (англійською). World Health Organization. Архів оригіналу за 5 серпня 2011.
  10. Education index | Human Development Reports. hdr.undp.org (англійською). Архів оригіналу за 4 січня 2018. Процитовано 28 грудня 2017.
  11. Human Development Report 2016. undp.org. Архів оригіналу за 27 березня 2017.
  12. Global Peace Index 2017. reliefweb.int. Архів оригіналу за 28 грудня 2017.

Література
  • Бельгія // Українська радянська енциклопедія: у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974—1985.
  • Бельгія // Юридична енциклопедія
  • Бельгія (Королівство Б.) // Енциклопедичний словник-довідник з туризму
  • Історія Бельгії: навч. посіб. / Олексій Миколайович Сухий; В.о. Львів. нац. ун-т ім. І. Франка; Відп. за вип. Роман Мар'янович Шуст; Наук. ред. Андрій Михайлович Козицький.– Львів: Піраміда, 2005.– 257,[3] с.– 1000 пр.– Бібліогр.: с. 251—257 . — ISBN 966-7188-53-1 
  • Конституції країн світу: королівство Бельгія. Федеративна Республіка Німеччина. Королівство Швеція. — Київ: ОВК, 2021. — 370 с.
  • Кривонос Р. А. Кудряченко А. І. Стан і перспективи співпраці України з країнами Бенілюксу // Україна в Європі: контекст міжнародних відносин: колективна монографія / За ред. А. І. Кудряченка. — К.: Фенікс, 2011. — С. 419—439.  
  • Опорний конспект лекцій. Тема «Адміністративно-територіальний устрій країн Європейського Союзу: Бельгія, Болгарія, Велика Британія» / Нац. акад. держ. упр. при Президентові України ; [авт.-упоряд.: П. В. Ворона та ін.]. — Київ: Вид-во НАДУ, 2015. — 99 с. : табл.
  • Путівник країнами західної Європи: Т.1 : Австралія, Бельгія, Данія, Нідерланди, Німеччина, Швейцарія / Ред. Едуард Пастух; Уклад. Леся Демська; Худож.-оформ. Олександра Новацька.– Львів: Курсор-Плюс, 1998.– 222 с.
  • Бельгія та колоніальний поділ Африки (1876—1918 рр.): автореф. дис … канд. іст. наук : 07.00.02 / Олег Михайлович Тавшунський; В.о. Харків. нац. ун-т ім. В. Н. Каразіна.– Харків: [Б.в.], 2010.– 16 с.
  • Дослідження та викладання історії Голокосту. Україна, Нідерланди, Бельгія = Lessons from the Holocaust in Ukraina and Low Countries: зб. матер. міжнар. проекту «Історія Голокосту в Україні та Нижніх Землях» / Під ред. Марко Оттен, Юлія Смілянська; Редкол. Марко Оттен, Жанна Ковба, Юлія Смілянська; Наук. ред. Жанна Ковба.– К. : Дух і Літера, 2010.– 196+176 с. : іл. — Укр., англ. мовами.– ISBN 966-378-145-7
  • Країнознавство: країни пострадянського простору, Європи і Північної Америки: навч. посібник / М. С. Дорошко, Р. А. Кривонос, В. П. Крижанівський, Н. Ф. Сербіна. — К.: Видавничо-поліграфічний центр «Київський університет», 2012. — 335 с. 
  • Франкомовні країни: Канада, Швейцарія, Бельгія… / О. Клименко. — К. : Шкільний світ, 2007. — 128 с.: іл. — (Бібліотека «Шкільного світу») (Le francais. Бібліотека). — ISBN 978-966-451-000-1 (б-ка «Шк. світу»). — ISBN 978-966-451-049-0
  • Сегалл Я. Бельгия. М., 1940
  • Лозинский С. Г. История Бельгии и Голландин в новое время. СПБ, [1908]
  • Pirenne H. Histoire de Belgique des origines á nos jours, V. 1—4. Bruxelles, [1948—1952]
  • Кирило Галушко, Ярослав Попенко. Серце Європи // Український тиждень, № 46 (159), 12.11.2010
  • Андрій Гайдамаха. Мови спотикання // Український тиждень, № 18 (131), 7.05.2010
  • Андрій Гайдамаха. Непоступливість і страх // Український тиждень, № 45 (158), 5.11.2010
  • Безп'ятчук Жанна. Бельгійські паралелі // Український тиждень, № 22 (135), 4.06.2010
  • Безп'ятчук Жанна. Бельгійці йдуть // Український тиждень, № 46 (159), 12.11.2010

Посилання
протока Ла-Манш  Нідерланди  Нідерланди
 Франція  Німеччина
 Франція  Франція  Люксембург
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.