Євстафій Аргир (друнгарій вігли)
Євстафій Аргир (д/н — бл. 910) — державний та військовий діяч Візантійської імперії.
| Євстафій Аргир | |
|---|---|
| Εὐστάθιος Ἀργυρό | |
| Народився | невідомо |
| Помер |
бл. 910 ·отрути |
| Підданство | Візантійська імперія |
| Діяльність | військовослужбовець |
| Титул | магістр |
| Посада | друнгарій вігли |
| Військове звання | стратег |
| Рід | Аргири |
| Батько | Лев Аргир |
| Діти | 3 сини |
Життєпис
Походив з провінційної знаті. Син Льва Аргира, турмарха. Про дату народження та освіту нічого невідомо. Висловлюється припущення, що розпочав кар'єру у війську у 860-х роках. Вперше згадується у письмових джерелах 866 року у зв'язку з вбивством цезаря Барди Василем Македонянином. Тоді Євстафій Аргир обіймав посаду протостратора (на кшталт головного конюшого).
У 902—904 роках був друнгарієм, керував частиною візантійського флоту, що діяла на півночі Егейських островів, захищаючи від нападу арабських піратів з Криту. У 904 році отримав титул патрикія та посаду гіпостратега (заступника) феми Анатолік. На цій посаді очолив походу проти арабської династії Хамданідів. Того ж року під орудою доместіка схол Сходу Андроніка Дуки брав участь у битві під Германікеям, де мусульманам було завдано рішучої поразки. За цим Аргир переміг супротивника у битві при Тарсі.
У 906 році підтримав заколот Андроніка Дуки, але незабаром відійшов від того, коли побачив відсутність підтримки Дуки з боку місцевої знаті та Хамданідів. Але Євстафія Аргира було позбавлено титулів та посад й заслано при Принцеві острови. Але вже у 907 році отримав прощення та повернення майна й титулу. Призначено стратегом феми Харсіан, що межувала з володіннями Хамданідів. тут діяв вправо, перетягнувши на бік імперії дрібних місцевих князів в горах Тавру та біля Євфрату, що дозволило зміцнити кордони Візантії. На цих територія створено фему Ліканд.
У 908 році отримав титул магістра, що був найвищим для аристократів (нечленів імператорської родини). Того ж року призначається друнгарієм вігли (імператорської гвардії). Але невдовзі вступив у конфлікт зі впливовим євнухом Самонасом, який не довіряв Аргиру, оскільки той залишався союзником роду Дук. У 910 році його позбавлено посади та відправлено у заслання до власного маєтку (ікосу) в Харсіані. Дорогою до місця призначення Євстафій Аргир помер, ймовірно від отруєння.
Характеристика
Візантійські історики вихваляють Євстафія Аргіроса як розумну, звитяжну, розсудливу та справедливу людину. Розглядають як одного з найкращих військових очільників часів імператора Льва VI.
Джерела
- Guilland, Rodolphe (1967). «Le Drongaire et le Grand drongaire de la Veille». Recherches sur les institutions byzantines, Tome I (in French). Berlin: Akademie-Verlag. pp. 563—587.
- Tougher, Shaun (1997). The Reign of Leo VI (886—912): Politics and People. Leiden: Brill. ISBN 978-9-00-410811-0.
- Cheynet, J.-C.; Vannier, J.-F. (2003). «Les Argyroi». Zbornik Radova Vizantološkog Instituta (in French). 40: 57–90. ISSN 0584-9888. Archived from the original (PDF) on 2011-07-23.