Василій I Македонянин

Походив з вірменської сім'ї, яка оселилася у фемі Македонія. Потрапивши до імператорського двору, став фаворитом Михайла III, а в 867 — співправителем. Убивши імператора, захопив престол. Проводив політику зміцнення центральної влади. Воював з арабами на сході та в Італії. В 867 Василій (за ін. даними Михайло III) вислав у Київську Русь для місіонерської діяльності єпископа і священиків, які заснували тут єпархію. В 875 (за ін. даними — 873–874) у Києві побувало посольство від Василія, яке домоглося покращення відносин між Київською державою і Візантією.

За правління Василія, внаслідок зусиль Константинопольського Патріарха Фотія та Ігнатія, спрямованих на поширення християнства, було охрещено частину населення Русі.

Прихід Василія І Македонянина ознаменував собою нову епоху в історії Візантії. Він відзначився низкою реформ у внутрішній політиці держави. Після правління Михайла ІІІ фінансова, адміністративна та військова системи знаходилися в край тяжкому стані. Посівши трон, Василій І одразу ж зайнявся законотворчою діяльністю. Уряд імператора спробував упорядкувати податкову систему. В офіційній біографії зазначається, що Василій І був ярим захисником бідних. Також було переглянуто всі діючі закони країни. На першому етапі комісія на чолі з Патріархом Фотієм видала у 886 році збірник законів, який дістав назву «Епанагога». У ньому новий василевс офіційно затвердив повернення до ідей імперського універсалізму. Головний принцип звучав так: «Зберігати існуючі блага, повертати втрачені, додавати ті, що відсутні». Також в цьому збірнику законів вперше у Візантії була зроблена спроба чітко розмежувати владу імператора та Патріарха. Ще однією великою роботою, що лягла на плечі юристів василевса, був перегляд Кодексу Юстиніана, яка згодом лягла в основу «Василісків». Вона була завершена аж наприкінці правління Василія І Македонянина, а видана вже за часів Лева VI.

Василій І та його син Лев. Мініатюра із хроніки Йоана Скіліци

Майже всі зусилля Василія І були спрямовані на укріпленні існуючих кордонів імперії. Східна політика імператора спрямована на завоювання. У 871—872 рр. візантійські війська розгромили павліканську державу Тефрику, яка займала територію майже всієї Малої Азії. Війни 873—882 рр. не мали особливих успіхів. За цей період здобутками стали Самосат, Запетр, Мелетин. Неодноразово Василій І брав участь у військових походах. Вже наприкінці свого життя він встановив дружні відносини з Вірменією, заключивши договір з правителем Ашотом, засновником династії Багратидів, для спільних дій проти арабів. За допомогою франкського імператора Людовіка ІІ у 871 році було звільнено місто Барі.

Незважаючи на свою активну політику на Заході, зусиль, щоб залишити за собою Сицилію, було замало. Територія відійшла до мусульман. Візантії залишилися її південно-італійські землі, а на західно-балканських володіннях і Далмації вона посилила свій вплив. Важливим визначником у зовнішній політиці було поновлення контролю над східним берегом Адріатики. Політичну залежність від імперії визнали Гаета, Салерно, Беневент, Неаполь та Амальфі. А от з Київською Руссю та Болгарією в цей час було підписано мирні договори.

• Список Візантійських імператорів

• А. Г. Плахонін. Василій I Македонянин // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2003. — Т. 1 : А — В. — С. 443. — 688 с. : іл. — ISBN 966-00-0734-5.
• Василій І Македонянин у енциклопедії Кирила і Мефодія (рос.)
• Василій І Македонянин у православній енциклопедії (рос.)
• Николов, А. Средневековый славянский перевод «Учительных глав» императора Василия I: проблемы изучения рукописной традиции и ранних печатных изданий. — В: XIX Ежегодная богословская конференция Православного Свято-Тихоновского гуманитарного университета. Т. 1. Москва, 2009, 41-47