Євфимій Великий
Святий Євти́мій Великий (грец. Εὐθύμιος ὁ Μέϒας, святий Євтимій, Евтимій Благодушний, Евфимій-схимник; бл. 377 — 20 січня 473, пустеля Зіф (≈ 95 років)) — християнський святий, настоятель монастиря в Святій Землі (Ізраїлі). Пам'ять — 2 лютого.
| Євфимій Великий | |
|---|---|
.jpg.webp) | |
| Народився |
377[1][2][3] Малатья, Туреччина |
| Помер |
20 січня 473 Єрусалим, Візантійська імперія |
| Країна |
 Візантійська імперія |
| Діяльність | клірик |
| Вчителі | Otreius of Melitened |
| Знання мов | давньогрецька |
| Посада | абат |
Життєпис
Євтимій Великий народився 378 року у вірменському місті Мелітині, де він пізніше був священиком і завідателем монастирів. Згодом Євтимій потайки вирушив до Святої Землі і замешкав в келії біля Єрусалима. Проживши п'ять років, він віддалився вглиб пустелі.
Згодом біля його печери почали поселятися побожні пустельники. Так постав монастир, настоятелем якого Євтимій призначив побратима Феоктиста, а сам почав вести в пустелі Рува над Мертвим морем самітне і дуже строге життя. Завдяки його чуду зцілення сина арабського князя багато арабів навернулися до Христової віри. Представники Євтимія брали участь у Вселенських Соборах в Ефесі 431 року та Халкідоні 451 року. Помер Євфимій 473 року, провівши 68 літ у пустелі.
Примітки
- Encyclopædia Britannica
- Dictionnaire de spiritualité. Ascétique et mystique — 60000 с. — ISSN 0336-8106
- opac.vatlib.it