Єгипетська література

Єгипетська література — сучасна література єгипетського народу, що розвивається арабською мовою.

Становлення єгипетської літератури відбувалося в тісному зв'язку з ліванською, сирійською та літературами інших арабських країн на основі спільної культурної спадщини.

Як самостійне культурне явище Єгипетська література почала формуватися у 2-й половині XIX століття, коли виступили письменники-просвітники Ріфаа ат-Тахтаві, Алі Мубарак, Абдаррахман аль-Кавакібі, Мустафа Лутфі аль-Манфалуті, Абдаллах Факрі та інші.

Визначну роль в розвиткові суспільної думки та утвердженні нової літератури Єгипту відіграли поети і публіцисти М. Абдо, Касим Амін, М. Каміль, С. аль-Баруді, Я. Санну, А. Ісхак, В. Йєкун, А. Шаукі та інші. У цей період зароджувалася й національна драматургія — історико-патріотичні п'єси «Батьківщина» (1878) і «Араби» (1880) А. Надіма, «Завоювання Андалусії» М. Каміля (1893). Історичний роман у Єгипетській літературі започаткували ліванські емігранти Дж. Зейдан і Фарах Антун. Важливе значення для розвитку реалістичної прози мали повість «Зейнаб» М.Х. Хайкаля (1914) і особливо збірка оповідань «Що бачать очі» Мухаммеда Теймура (1917).