Єлюй Амбагай

Майбутній імператор киданів Тай-цзу народився 872 року. Він був сином Гуньлі (Єлюя Саладі) — чиновника, що обіймав посаду іліцзиня (виконував військові й судові функції). Відповідно до легенди, перед народженням Єлюй Амбагай його мати, Сяо Яньмуцзінь, побачила сон, що до неї в лоно спустилося сонце, після чого вона завагітніла[2]. У 3-місячному віці Абаоцзи навчився ходити, раптово почав говорити й наперед знав про всі справи. З малих літ він міг розмірковувати про справи роду. Від самого народження майбутній імператор вирізнявся великодушшям, мав великий розум і не був схожим на інших. В дитинстві його називали Цзюеліци — «неперевершена сила»[2]. Досягнувши зрілого віку, Абаоцзи вирізнявся міцною статурою, сміливістю, войовничістю та кмітливістю. Чудово їздив верхи та стріляв із лука, пробиваючи стрілою залізо завтовшки в один цунь[3].

Потім, Абаоцзи став чиновником (очевидно військовим) і хитрістю підкорив людей народу шивей, які не підкорялися владі киданів, переміг жунів та здобував перемоги над цими й іншими племенами, після чого люди надали йому ім'я Ачжусалі («подібний до батька та діда, гарний правитель»)[4]. 901 року Ціньде, дядько Тай-цзу, ставши ханом, призначив його ілізцинем у своєму племені. Тай-цзу розбив одне за іншим племена шивей та юйцзюе, а також захопив багато полонених. 902 року Тай-цзу на чолі 400-тисячного війська вирушив у похід до провінцій Хедун і Хебей, захопивши дев'ять великих міст і багато полонених, верблюдів, коней, великої рогатої худоби й овець — разом 95 000 голів. 903 року Тай-цзу покарав народ нючжі (чжурчженів).

Про переддержавну історію киданів мало що відомо. Китайські документи вперше містять згадки про киданів у IV столітті, коли на тлі бурхливих подій періоду 16 варварських держав, почав формуватися киданський етнос[5]. Ще наприкінці IX століття кидані, що населяли степи Західної Маньчжурії, перебували на цивілізаційному етапі військової демократії. Їхнє протидержавне утворення було конфедерацією восьми племен-кочовищ під керівництвом єдиного верховного вождя, котрим ставав по черзі на три роки кожен із восьми племінних вождів даженів («великих людей»). 903 року Єлюй Амбагай став черговим вождем тієї конфедерації.

907 року, коли настав час здати владу іншому племінному вождю, Абаоцзи, за порадою дружини Шулюй, запросив усіх вождів на бенкет де, напоївши їх вином, відрубав усім даженям голови[6]. Так 907 (за однією з версій — лише 916)[7] був здійснений державний переворот, і децентралізована киданська конфедерація трансформувалася в монархічну державу, яка 937 року, вже після смерті Абаоцзи, отримала назву Ляо[8].

Абаоцзи оголосив себе Тяньхуан-ваном (Небесним імператором), а свою дружину Шулюй — імператрицею[9]. Для згуртування киданів Абаоцзи одразу розпочав війни з сусідами. 911 року він підкорив татабів, 915 — амурське плем'я угі, а 926, після десятирічної, невдалої для киданів спочатку, війни, нарешті була завойована держава Бохай[6]. Після цього він перейменував останню на «державу» Дундань і призначив керувати нею старшого сина Туюя. Іноді, в ще нестабільній державі киданів, виникали бунти, однак всіх їх було успішно придушено.

Крім того, Тай-цзу інтенсивно займався внутрішньою політикою та розбудовою держави Ляо. В проведені реформ йому активно допомагав уродженець землі Янь, Хань Янь-хуей. Останній вперше навчив киданів організації офіційних закладів, будуванню міст, обнесених внутрішніми і зовнішніми стінами та створенню торгових містечок. У підкоренні киданями інших держав також велику роль відіграв Янь Хуей[10]. Окрім, того, за Абаоцзи, на базі китайської, була складена киданська писемність у кількості понад 3 тисяч знаків, а у великому кочів'ї, в якому жив Тай-цзу, був побудований буддійський храм, названий Тяньсюнсі. Крім того були збудовані чотири великі вежі для оборони й засноване обласне місто Танчжоу.

В вересні 926 року імператор Тай-цзу помер в Фуюйчені та був похований на горі Муешань[11].

• Е. Лун-ли «История государства киданей»/ пер. В. С. Таскина — М.,1979
• «История железной империи» /пер. Л. В. Тирюминой — Новосибирск 2007
• Рубель В. А. «Історія середньовічного Сходу»: Підручник. — К.: Либідь,2002
• История Китая; Учебник/ Под редакцией А. В. Меликсетова. Изд-во МГУ.,2002
• The Cambridge history of China volume 6 «Alien regimes and border states 907—1368».Cambridge University Press,2008
• W.Eberhard «A history of China».,2004
• F.W. Mote «Imperial China 900—1800», Harward University Press,2003

• Династичні історії – Історія династії Ляо. vostlit.info (рос.).