Китайська мова

Нижче подано таблицю з прикладами етимологічно споріднених слів основними діалектами китайської мови. Приклади підкреслюють генетичну спорідненість та водночас і значні відмінності між діалектами:[3]

Нині загальновизнаним фактом є приналежність китайської мови до сино-тибетської мовної сім'ї, до якої входить близько 350 мов з 1 300 млн мовців у Китаї, районі Гімалаїв та в Південно-Східній Азії. У більшості класифікацій китайська мова протиставляється решті тибето-бірманських мов, лише окремі мовознавці розглядають китайську як підгрупу тибето-бірманських мов.

У китайській мові є багато найуживаніших лексем, споріднених з рештою сино-тибетських мов:[4]

Окрім спільного словника базових понять, китайська та тибето-бірманські первинно мали подібну структуру складу. Така структура збереглася в класичній тибетській мові. Спільною також є дериваційна морфологія, тобто спільні консонантні суфікси і префікси, що мають функцію зміни значення.

Генетична спорідненість китайської мови з мовами поза сино-тибетською мовною сім'єю загалом не визнається в сучасній лінгвістиці. Проте було зроблено деякі спроби пошуку паралелей за межами цих мов. Так, наприклад, деякі мовознавці висувають гіпотезу спорідненості китайської з австронезійськими мовами, з єнісейськими мовами чи навіть з кавказькими або індоєвропейськими мовами. На підтвердження таких гіпотез наводяться такі приклади, як гіпотетична паралель 谁 shuí < *kwjəl «хто» = латинському quis «хто»[7]. Проте жодна з подібних гіпотез не знайшла підтримки більшості мовознавців.

Тисячолітнє співіснування китайської та інших, генетично неспоріднених мов призвело до відчутних взаємовпливів. Вплив китайської був особливо значним на мови і культури Кореї, В'єтнаму і Японії. У цих країнах протягом століть послуговувалися виключно китайським письмом.

Водночас багато як лексичних, так і структурних запозичень є і в китайській мові. Впливом інших мов пояснюють мовознавці характерні для сучасної китайської мови систему тонів або обов'язкове вживання числівників.

Наприклад, слово «тигр» є одним з ранніх запозичень кит.: 虎; піньїнь: hǔ (давньокитайська *xlaʔ[8]) з австразійських мов, пор. Mon klaʔ, Mundari kula. Слово «собака» кит.: 狗; піньїнь: gǒu, яке під час Династії Хань (206 р. до н. е. — 220 р. н. е.) витіснило давніше кит.: 犬; піньїнь: quǎn, було запозичене у часи Династії Чжоу (бл. 1100—249 р. до н. е.) з мов мяо-яо. З алтайських мов було запозичено слово «теля» кит. трад.: 犢; піньїнь: dú, пор. монгольське tuɣul, мандаринське tukšan. Особливо багато запозичень датується епохою династії Хань, наприклад: кит.: 葡萄; піньїнь: pútao (виноград) з перської, пор. перське باده bāda. Великий вплив буддизму сприяв появі запозичень з індійських мов: кит.: 旃檀; піньїнь: zhāntán з санскриту candana, кит. трад.: 沙門; піньїнь: shāmén (буддійський чернець) < санскритське śramaṇa. З епохи монгольського панування (1279—1368) збереглося небагато запозичень: кит.: 蘑菇; піньїнь: mógū (гриб) < монгольське moku.

У XVI столітті китайська мова зазнали сильного впливу європейських мов. У цей час було запозичено, наприклад, терміни християнства: кит. трад.: 彌撒; піньїнь: mísa Messe < пізньолатинське лат. missa. З XIX століття з європейських мов запозичувалося багато технічних термінів, проте таких запозичень значно менше, ніж, приміром, у японській: кит. трад.: 馬達; піньїнь: mǎdá < англійське англ. motor, кит.: 幽默; піньїнь: yōumò < англійське англ. humour. Часом запозичення потрапляли в літературну мову через китайські діалекти: кит. трад.: 沙發; піньїнь: shāfā < шанхайське safa < англійське англ. sofa.

Особливою групою є запозичення з Японії, в яких запозичено не вимову, а написання. Це стало можливим завдяки тому, що саме запозичене слово записувалося в японській китайським ієрогліфом, що мав у китайській інше значення:

• Японське слово яп. 革命 kakumei > китайською кит.: 革命; піньїнь: gémìng (революція)
• Японське слово яп. 場合 baai > китайською кит. трад.: 場合; піньїнь: chǎnghé (обставини)

Морфологічний склад китайських слів дуже прозорий: всі морфеми (лексично чи граматично значущі частини слова) являють собою цілі склади. Єдиним винятком (у путунхуа) є досить поширений (особливо в розмовному варіанті мови) зменшувальний суфікс 儿 (er). У сучасній китайській мові часто вживаються суфікси, наприклад, суфікси іменників 儿 (er), 子 (zi), 头 (tou); дієслівні суфікси 着 (zhao), 到 (dao) тощо. Дуже поширеним є словоскладання. Найчастіше трапляються двоскладові слова, далі йдуть односкладові й багатоскладові слова. Приклад: двоскладові слова 树皮 shupi «кора» (树 shu «дерево», 皮 pi «шкіра»), 动物 dongwu «тварина» (动 dong «рухатися», 物 wu «істота, річ»); 火山 huoshan «вулкан» (火 huo «вогонь», 山 shan "гора), 小道 xiaodao «стежка» (小 xiao «малий», 道 dao «дорога, шлях»), 电脑 diannao «комп'ютер» (电 dian «електрика» (первісне значення — «блискавка»), 脑 nao «мозок»); трискладове слово 动物园 dongwuyuan «зоопарк» (园 yuan «парк, сад»); п'ятискладове слово 笔记本电脑 bijibendiannao — «ноутбук» (букв. зошит-комп'ютер) (笔记本 bijiben «записна книжка»)

Китайська мова належить до кореневих, або ізолюючих мов. Слова не змінюються; велику роль відіграють порядок слів та допоміжні слова (прийменники, частки, класифікатори).

Число в китайській мові зазвичай не отримує граматичного вираження: 他吃苹果 ta chi pingguo «Він їсть яблуко/яблука». Існує показник множини для осіб 们 men: 学生们 xueshengmen «студенти» (学生 xuesheng «студент»).

Специфічною службовою частиною мови є класифікатор. Класифікатори вживаються між числівником або вказівним займенником та іменником. Кожен класифікатор пов'язується з певною групою іменників, які мають спільну рису: слова 词典 cidian «словник», 书 shu «книга», 杂志 zazhi «журнал» вживаються з класифікатором 本 ben: 这本词典 zhe ben cidian «цей словник», 三本书 san ben shu «три книги».

Дієслова не змінюються за особами та числами. До них можуть приєднуватися різноманітні видо-часові показники (суфікси):

• теперішній тривалий час: суфікс 着 zhe: 他看着报 ta kanzhe bao «Він читає газету (у даний момент)»;

• минулий завершений час: суфікс 了 le: 昨天我买了一本书 zuotian wo maile yi ben shu «Учора я купив книгу» — дія протікала та закінчилася в минулому;

• минулий невизначений час: суфікс 过 guo: 我去过这儿 wo quguo zher «Я тут бував» — дія відбувалася у невизначений час у минулому.

У китайській мові існує багато модальних часток, наприклад 了 le, яка вказує, що ситуація змінилася: 我不吸烟了 wo bu xiyanle «Я кинув курити» (порівняйте 我不吸烟 wo bu xiyan «Я не курю»). Такі частки існували вже в стародавньокитайській, наприклад, 矣 yi: 足則吾能徵之矣 «Якщо було б достатньо свідчень, я зміг би підтвердити це» (Лунь Юй, 1.9).

• John DeFrancis: The Chinese Language: Fact and Fantasy. University of Hawaii Press, Honolulu 1984
• Bernhard Karlgren: Schrift und Sprache der Chinesen. 2. Aufl., Springer, 2001, ISBN 3-540-42138-6.
• Jerry Norman: Chinese. Cambridge University Press, 1988, ISBN 0-521-22809-3, ISBN 0-521-29653-6.
• S. Robert Ramsey: The Languages of China. 2. Auflage. Princeton University Press, Princeton 1987. ISBN 0-691-06694-9, ISBN 0-691-01468-X
• Graham Thurgood und Randy J. LaPolla: The Sino-Tibetan Languages. Routledge, London 2003. (zum Chinesischen: Seite 57-166)
• Духовная культура Китая: энциклопедия в 5 т. М., 2006 — . Т. 3. Литература. Язык и письменность. 2008. 727 с. Авторы статей общего раздела «Язык и письменность» — О. И. Завьялова и А. М. Карапетьянц, авторы словарных статей о языке и письменности — О. И. Завьялова, И. Т. Зограф, Л. Р. Концевич, А. В. Немтинова, Ф. Ю. Тавровский, Р. Г. Шапиро. Избранная библиография работ на русском языке подготовлена В. П. Журавлевой

• William H. Baxter: A Handbook of Old Chinese Phonology. Trends in Linguistics, Studies and monographs No. 64 Mouton de Gruyter, Berlin / New York 1992. ISBN 3-11-012324-X.
• W. A. C. H. Dobson: Early Archaic Chinese. A Descriptive Grammar. University of Toronto Press, Toronto 1962 (аналіз мови XI—X століття до н. е.)
• И. С. Гуревич. И. Т. Зограф: Хрестоматия по истории китайского языка III—XV вв., Москва, 1984
• Alain Peyraube: Recent issues in chinese historical syntax. In: C.-T. James Huang und Y.-H. Audrey Li: New Horizons in Chinese Linguistics, 161—214. Kluwer, Dordrecht 1996
• Edwin G. Pulleyblank: Outline of a Classical Chinese Grammar (Vancouver, University of British Columbia Press 1995); ISBN 0-7748-0505-6 / ISBN 0-7748-0541-2.
• Wang Li (王力): 漢語史稿 (Огляд історії китайської мови). Peking 1957.
• Dan Xu: Typological change in Chinese syntax. Oxford University Press, Oxford 2007, ISBN 0-19-929756-8.
• Yang Bojun (杨伯峻), He Leshi (何乐士): 古汉语语法及其发展 (Die Grammatik und Entwicklung des antiken Chinesisch). Yuwen Chubanshe, Peking 2001

• Китайська мова для дітей від 9 до 209 років: підруч. з китайської мови для всіх бажаючих. Курс 1 / Дереґа Я. С., Дереґа Р. Я. — Львів: «Декамерон-2002», 2009. — 304 с. : іл.
• Базовий підручник китайської мови. — 4. print. — Beijing: Beijing Language and Culture University Press, 1995. — 212 с. (Шифр бібліотеки Вернадського: ІВ199975)
• Курдюмов В. А. Курс китайского языка. Теоретическая грамматика. — М.: Цитадель-трейд, Лада, 2005. — 576 с. — 3000 экз. — ISBN 5-9564-0015-3
• Войцехович И. В. Практическая фразеология современного китайского языка. М., 2007
• Chales N. Li und Sandra A. Thompson: Mandarin Chinese. A Functional Reference Grammar. University of California Press, Berkeley 2003
• Huang Borong (黄伯荣) (Hrsg.): 汉语方言语法类编 (Kompendium der Grammatik der chinesischen Dialekte). Qingdao Chubanshe, Qingdao 1996. ISBN 7-5436-1449-9 (китайські діалекти)
• Mataro J. Hashimoto: The Hakka Dialect. A linguistic study of Its Phonology, Syntax and Lexicon. University Press, Cambridge 1973. ISBN 0-521-20037-7
• Nicholas Bodman: Spoken Amoy Hokkien. 2 томи, Charles Grenier, Kuala Lumpur 1955—1958 (йдеться про південну Мінь)
• Ping Chen: Modern Chinese. History and Sociolinguistics. Cambridge University Press, Cambridge 1999
• Stephen Matthews und Virginia Yip: Cantonese. A Comprehensive Grammar. Routledge, London/New York 1994
• Yinji Wu: A synchronic and diachronic study of the grammar of the Chinese Xiang dialects. Mouton de Gruyter, Berlin 2005
• Yuan Jiahua (袁家骅): 汉语方言概要 (Огляд китайських діалектів). Wenzi gaige chubanshe, Peking 1960
• Yuen Ren Chao: A grammar of spoken Chinese. University of California Press, Berkeley 1968 (літературна китайська мова)

• Українсько-китайський словник / проф. Шуп Чен, Інститут лексикографії Хейлунцзянського університету. — Пекін: Вид. Шан'у Іньшугуань, 1990. — 584 с.
• Китайсько-український словник / Колодко С. А., кафедра тюркології Інституту філології Київського національного університету . — Київ: Вид. «Консультант». , 2004. — 1176 с.
• Большой китайско-русский словарь, под ред. И. М. Ошанина, т. 1—4, М., 1983—84;
• Большой русско-китайский словарь, Пекин, 1985;
• Instituts Ricci (Hg.): Le Grand Dictionnaire Ricci de la langue chinoise. Desclée de Brouwer, Paris 2001. ISBN 2-220-04667-2.
• Robert Henry Mathews: Mathews’ Chinese-English dictionary. China Inland Mission, Shanghai 1931; Nachdrucke: Harvard University Press, Cambridge 1943 etc.).
• Werner Rüdenberg, Hans Otto Heinrich Stange: Chinesisch-deutsches Wörterbuch. Cram, de Gruyter & Co., Hamburg 1963.
• Li Rong (李荣): 现代汉语方言大词典 (Großes Wörterbuch der modernen chinesischen Dialekte.). Jiangsu jiaoyu chubanshe, Nanjing 2002. ISBN 7-5343-5080-8