Єрмоленко Андрій Іванович

Андрій Єрмоленко народився 24 січня 1974 року в місті Києві в родині науковців.[6] Малювати почав у три роки, і першим шедевром виявилася собака з лапами-ковбасами.[7] У п'ять років намалював п'ятиногу собаку за яку отримав м'яку іграшку на конкурсі.[3]

	Як на мене, проблеми починаються там, де немає освіти. Там, де люди не знають своєї історії, не знають своєї літератури, там починається біда. Неосвіченими легше маніпулювати.
— Андрій Єрмоленко, [8]

З дитинства захоплювався Тарасом Шевченком, слухав розповіді своєї бабусі про Нестора Махна, якого та знала особисто[9]. Навчався у школі № 200 м. Києва[10], яку закінчив у 1991 році[6].

Зовнішні зображення
	Фото 1 Андрій Єрмоленко у дитинстві з батьком збирає гриби.
	Фото 2 Андрій Єрмоленко у 7 класі.
	Фото 3 Андрій Єрмоленко на 2 курсі Київського національного університету ім. Т.Шевченка.

Після закінчення школи вступив у Київський національний університет ім. Т.Шевченка на факультет «Хімія».[6] У студентські роки, коли Андрій Єрмоленко писав дисертацію і ставив експерименти, він мав багато вільного часу, який присвятив своєму хобі. Після закінчення університету почав учителювати у школі № 200 м. Києва за фахом, де пропрацював 3 роки. Про це він сам казав:

	Я закінчив університет, пішов на роботу за фахом. Мені було цікаво спробувати вийде в мене чи ні. До речі, мені дуже подобалось. Учитель – це одна з найцікавіших професій із-поміж усіх, які можуть бути в світі.
— Андрій Єрмоленко, [3]

За словами Андрія, він покинув свою роботу через малий прибуток. Коли малювання стало приносити йому більше грошей, воно з хобі перетворилося на професію.[3] З 2000 р. до 2004 р. був головним дизайнером компанії «Lucky.net». Пізніше, у період з 2004 р. до 2006 р. Андрій — головний дизайнер журналу «Час.ua». У 2006—2007 рр. — головний дизайнер журналу «Профіль». Вже з 2007 р. по теперішній час арт-директор журналу «Український тиждень».[6]

Малювати почав рано, з трьох років. У п'ять років отримав першу нагороду за свій малюнок. Багато часу присвятив малюванню у студентські роки. Малював мультиплікаційні фільми.[11] Незважаючи на потяг до мистецтва, Андрій вибрав факультет «Хімія». Тільки потім він зрозумів, що йде хибним шляхом:

Зовнішні відеофайли
"Історія про магічний камінь". (рос. "История о магическом камне")
	Відео

	В один прекрасний момент, коли сидів у лабораторії i дивився на самописець, а поруч у реакторi ковбасились бактерії, я зрозумів, що так і пройде моє життя. І я усвідомив, що це мені не подобається. Наступного ж дня я написав заяву на звільнення і пішов малювати.
— Андрій Єрмоленко, [8]

Андрій Єрмоленко спробував малювати різними стилями, але найбільше захопився технікою диджитал-арт. Як стверджував сам Андрій, першим джерелом натхнення для нього були гроші. Спочатку у нього замовляли оформлення книг і брошур.[2] За замовлення Мухарського, він створив серію робіт про анархію, яку й сам давно мріяв зробити.[3]

Натхнення створення серії робіт про анархію отримав від розповідей своєї бабусі про Нестора Махна. З роботою «Не за горами кари час» пов'язаний скандал. Партія «Свобода» використала козака з оригінального арту Андрія Єрмоленка у своїй рекламній кампанії.[12] У відповідь Андрій Єрмоленко не подав до суду на партію:

	Не судився, бо «Свобода» повелася дуже чемно: зателефонувала мені, перепросила і сказала, що все відшкодує. А я сказав, що мені не потрібні їхні прилюдні вибачення.
— Андрій Єрмоленко, [8]

Андрій Єрмоленко створив серію робіт «Шевченкініана», де Шевченко був виставлений у ролі Будди, рок-зірки, міліціонера. Ідею створення диджитал-артів про Тараса Григоровича Шевченка виношував давно. Поштовхом до зображення видатного українського поета була книга Олеся Бузини:

	Крім того була ганебна книга Олеся Бузини, який брудними руками залiз до «бiлизни» поета i почав копирсатися. Так, багато з того, що написав Бузина, є правдою i я її знав. Так, Шевченко був гульвісою, випивав, та попри це він був і залишається генієм.
— Андрій Єрмоленко, [8]

Завершена серія картин зберігалася півроку, до її показу на Майдані Незалежності.[8]

У 2004 році художник Iван Семесюк почав свої дослідження зі «жлобства». До нього долучились Ніна Мурашкіна, Олекса Ман, Сергiй Коляда, Сергiй Хохол, Андрій Єрмоленко та багато інших митців. Їх зібрав і очолив проект Антін Мухарський. Завданням місії було зафіксувати те, що не подобалось у суспільстві. Про дослідження Андрій Єрмоленко казав:

	Перед тим, як почати лiкування, хворого треба визнати хворим. Те саме відбувалось i з нашим суспільством, яке серйозно було вражене недугом — жлобством. Симптоматика спостерігалась на усіх щаблях: від самого верху до самого низу.
— Андрій Єрмоленко, [8]

Роботи були презентовані у Мистецькому Арсеналі[8], але за умови дотримання цензури: деякі фрагменти артів мали бути закриті.[3]

Серія «United colors of Ukraine» — серія логотипів українських міст створена Андрієм Єрмоленком на замовлення українського бренду одягу Chapaev Street.[13] Серія включає у собі 24 логотипи міст центрів областей та АР Крим. Також до серії включено український тризуб та логотип України. Разом з компанією Сhapaev Street були виготовлені футболки Yürek  з кримськотатарськими орнаментами. Зібрані кошти від продажу збираються для родини хлопця, який постраждав у Криму.[14] Над створення логотипів Андрій Єрмоленко працював більше року.[15]

Серія «Зоряна Україна» включає в собі 8 робіт, головними героями яких виступають знайомі зі світу «Зоряних війн» персонажі, стилізовані під український мотив. Про цю серію автор казав:

	Я побачив на стіні напис: «Йода, проснись, ситхи ху*ют». Побачив і уявив Йоду з бандурою, такого собі мамая-джедая. Це автентика, сучасна й весела.
— Андрій Єрмоленко, [4]